Бронхіоліт у дітей найчастіше має вірусне походження, однак перебіг захворювання може суттєво відрізнятися залежно від віку дитини, збудника та супутніх факторів ризику. У матеріалі зібрано ключову інформацію про основні причини бронхіоліту, чинники тяжкого перебігу та можливі ускладнення
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Бронхіоліт у дітей: етіологія, фактори ризику та ускладнення
Бронхіоліт — це гостре запальне ураження дрібних дихальних шляхів, насамперед бронхіол, яке в переважній більшості випадків має вірусну етіологію
Що таке бронхіоліт
Захворювання може виникати в будь-якому віці, однак клінічно значущий і тяжкий перебіг характерний передусім для немовлят. Це пов’язано з анатомічними особливостями дихальних шляхів у ранньому віці: навіть відносно невеликий набряк слизової оболонки бронхіол істотно звужує їх просвіт і збільшує опір повітряному потоку.
У старших дітей та дорослих більший діаметр дихальних шляхів дозволяє значно краще компенсувати такий набряк.
Найчастіше бронхіоліт спостерігається у дітей віком до 2 років, а пік захворюваності припадає на 3–6 місяців життя
Гострий бронхіоліт є найпоширенішою інфекцією нижніх дихальних шляхів протягом першого року життя.
Етіологія бронхіоліту
Бронхіоліт практично завжди асоційований із вірусною інфекцією.
Основні збудники:
Респіраторно-синцитіальний вірус (RSV)
Риновіруси
Метапневмовірус людини (hMPV)
Віруси парагрипу
Аденовіруси
Коронавіруси
Віруси грипу
Бокавірус людини
Приблизно у третини дітей, госпіталізованих із бронхіолітом, за допомогою сучасних молекулярних методів можна виявити одночасно два або більше вірусів
Бронхіоліт характеризується високою контагіозністю.
Передача вірусів відбувається під час безпосереднього контакту з респіраторними секретами, через краплі, що утворюються під час кашлю або чхання, а також через контаміновані поверхні та предмети.
Респіраторно-синцитіальний вірус
RSV залишається найважливішим збудником бронхіоліту
Його виявляють приблизно у 75% дітей віком до 2 років, госпіталізованих із цим захворюванням.
Інкубаційний період становить приблизно 2–5 днів
Проте, виділення вірусу з назальним секретом може тривати 6–21день після появи симптомів, що має важливе значення для поширення інфекції
Риновірус
Риновіруси, які є основною причиною звичайної застуди, також можуть уражати нижні дихальні шляхи та спричиняти бронхіоліт. Їх нерідко виявляють у складі вірусних коінфекцій.
Захворюваність має сезонні піки переважно навесні та восени. За деякими спостереженнями, тривалість госпіталізації при риновірусному бронхіоліті може бути меншою, ніж при RSV-асоційованому захворюванні.
Саме риновірусна інфекція в ранньому дитинстві становить особливий інтерес у контексті подальшого ризику рецидиву візиту та бронхіальної астми
Віруси парагрипу
На віруси парагрипу припадає приблизно 10-30% випадків бронхіоліту. Найчастіше з бронхіолітом асоціюється вірус парагрипу 3-го типу, тоді як типи 1, 2 та 4 частіше пов'язані з розвитком крупу.
Аденовірус і вірус грипу
Аденовірус може бути причиною приблизно 5-10% випадків бронхіоліту, віруси грипу, відповідно, близько 10-20%. Аденовірусна інфекція у деяких дітей може мати віддалені наслідки у вигляді формування облітеруючого бронхіоліту.
Метапневмовірус людини
Метапневмовірус людини (hMPV) був ідентифікований у Нідерландах у 2001 році, хоча подальші серологічні дослідження показали, що він циркулював у людській популяції щонайменше протягом кількох десятиліть.
До п'ятирічного віку більшість дітей уже мають серологічні ознаки перенесеної hMPV-інфекції
Серед дітей молодше 2 років на нього припадає близько 12% вірусних інфекцій нижніх дихальних шляхів.
Найчастіше випадки hMPV-інфекції реєструються з грудня по квітень.
Бронхіоліт був одним із найтиповіших клінічних проявів і спостерігався приблизно у 59% інфікованих дітей
Фактори ризику тяжкого перебігу
У більшості дітей бронхіоліт перебігає відносно легко, проте існують групи пацієнтів із підвищеним ризиком тяжкого захворювання та госпіталізації.
До основних факторів ризику належать:
Вік до 3 місяців
Недоношеність, особливо народження до 29-го тижня гестації
Низька маса тіла при народженні
Бронхолегенева дисплазія та інші хронічні захворювання легень
Гемодинамічно значущі вроджені вади серця, зокрема з легеневою гіпертензією
Тяжкі вроджені або набуті неврологічні захворювання
Первинні або вторинні імунодефіцитні стани
Аномалії дихальних шляхів
Пасивне куріння
Наявність старших братів або сестер, які можуть бути джерелом респіраторної інфекції
Несприятливі соціально-економічні умови.
Одними з найбільш послідовних предикторів тяжкого перебігу залишаються ранній вік дитини та RSV-інфекція
Можливі ускладнення
У більшості дітей бронхіоліт завершується повним одужанням без віддалених наслідків. Проте у немовлят із супутньою кардіальною або легеневою патологією, імунодефіцитними станами чи іншими факторами високого ризику RSV-бронхіоліт може супроводжуватися серйозними ускладненнями, такими як:
Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС)
Облітеруючий бронхіоліт
Серцева недостатність
Вторинні інфекційні ускладнення
Міокардит
Порушення серцевого ритму
Хронічне ураження легень
Необхідно також пам'ятати про можливість ускладнень, пов'язаних не лише із самим захворюванням, а й із надмірними та/або необґрунтованими діагностичними та лікувальними втручаннями.
Резюмуючи
Резюмуючи, можна зазначити, що ключове завдання лікаря полягає не в активній медикаментозній терапії кожного епізоду бронхіоліту, а в:
Правильній оцінці тяжкості стану
Своєчасному виявленні гіпоксемії
Порушень гідратації
Ознак дихальної недостатності
Визначенні дітей із високим ризиком ускладнень
Саме неоднорідність підходів до діагностики й лікування бронхіоліту залишається проблемою клінічної практики
Стандартизація ведення таких пацієнтів відповідно до клінічних рекомендацій дозволяє уникати непотрібних досліджень і втручань, раціональніше використовувати ресурси та скорочувати тривалість госпіталізації без погіршення результатів лікування
