Авторка матеріалу

Гіперреактивність бронхів є однією з ключових патофізіологічних характеристик бронхіальної астми. Тому провокаційні проби особливо корисні у ситуації, коли клінічна картина дозволяє підозрювати астму, але звичайна спірометрія нормальна, а проба з бронходилататором не демонструє значущої зворотності обструкції.

Принцип проведення бронхопровокаційного тесту

Принцип досить простий:

Проводиться базова спірометрія → контрольована експозиція бронхоконстрикторного стимулу → повторне визначення ОФВ₁ (FEV₁) → побудова залежності «доза–відповідь».

Прямі та непрямі бронхопровокаційні тести

Бронхопровокаційні тести поділяються на прямі та непрямі, і це принципово важливий поділ.

До прямих тестів належать насамперед:

Прямий стимул взаємодіє з рецепторами ефекторних клітин, передусім гладеньких м'язів бронхів, і безпосередньо викликає бронхоконстрикцію. Метахолін діє переважно через мускаринові рецептори, гістамін — через H₁-рецептори.

До непрямих належать:

Вони не просто безпосередньо скорочують гладенькі м'язи. Стимуляція активує епітеліальні, запальні та/або нервові клітини, що призводить до вивільнення ендогенних бронхоконстрикторних медіаторів — гістаміну, лейкотрієнів, простагландинів, нейропептидів тощо.

Методика тестування

Для дослідження використовують концентрації: 0,01; 0,1; 2,0; 5,0; 10,0; 20,0; 40,0; 60,0 мг/мл. 

Після кожних 5 вдихів здійснюють контроль бронхіальної прохідності.

Після кожних 5 вдихів здійснюють контроль бронхіальної прохідності.

Дія брадикініну проявляється через 5—10 хв. після інгаляції та триває 30—60 хв., в окремих випадках реакція триває З—6 год. 

У хворих на бронхіальну астму бронхоспазм розвивається протягом 6—12 хв., доза препарату 1500—2000 мкг

Використовують простагландин F2_а в 96% розчині етилового спирту в концентрації 5 мкг/мл, з якого готують робочі концентрації для інгаляцій. Бронхоспазм настає одразу після інгаляції, триває не більше ЗО хв., купується атропіном.

Тести з фізичним навантаженням

Реакцію на фізичні стимули можна оцінювати клінічно та при визначенні показників функції зовнішнього дихання до і після навантаження. 

Навантаження можна виконувати на велоергометрі, тредмілі. 

В перші 2—4 хв. після навантаження відзначається підвищення ФЖЄЛ, яка надал знижується до 40—50% від вихідної. 

Навіщо взагалі робити прямий провокаційний тест

Уявімо класичну клінічну ситуацію. Є симптоми, характерні для астми:

Базова спірометрія нормальна → значущої бронходилатаційної відповіді немає → астма все одно залишається ймовірною.

аме тут бронхопровокація особливо корисна. Наприклад, пацієнт має епізодичні:

Значення бронхопровокаційних тестів у клінічній практиці

При цьому першими у виборі провокаційних агентів можуть бути гістамін та ацетилхолін. Тести з алергенами найчастіше обмежуються спеціалізованими центрами та мають меншу наукову цінність у зв'язку зі складністю проведення та можливими анафілактичними реакціями.

^{AHR — Airway Hyperresponsiveness — гіперреактивність дихальних шляхів}

^{ERS — European Respiratory Society — Європейське респіраторне товариство}

^{FEV₁ — Forced Expiratory Volume in 1 second — об’єм форсованого видиху за першу секунду}

^{ОФВ₁ — об’єм форсованого видиху за першу секунду}

^{EVH — Eucapnic Voluntary Hyperventilation — еукапнічна довільна гіпервентиляція}

^{NaCl — хлорид натрію}

^{H₁-рецептори — гістамінові рецептори типу H₁}

^{ФЖЄЛ — форсована життєва ємність легень}

^{ЖЕЛ — життєва ємність легень}

^{ОФВ — об’єм форсованого видиху}