У більшості з них спостерігають безсимптомні або атипові форми. Для них характерними є¹:

Інші або не мають симптомів, або не пов’язують їх із захворюванням. У середньому пацієнти з ВПГ-2 мають близько чотирьох клінічних рецидивів на рік, однак лише незначна частина випадків розпізнається як герпес².

Після первинної інфекції вірус простого герпесу 2 типу (ВПГ-2) переходить у хронічну форму, що супроводжується періодичним безсимптомним вірусовиділенням зі слизової оболонки геніталій, навіть за повної відсутності скарг¹. 

Діагностика генітального герпесу

У разі підозри на герпетичний уретрит доцільно брати зразок з уретри або з ерозованих ділянок⁴. Це особливо важливо при стертих формах без зовнішніх висипань.

Коли ПЛР недоступна або клінічні прояви вже зникли, можливе використання типоспецифічної серології (IgG). Її не застосовують рутинно, але вона може бути корисною в разі атипового перебігу із негативною ПЛР, для диференціації первинної інфекції від рецидиву, а також для обстеження партнерів — особливо при плануванні вагітності³.

Водночас IgM-тестування не рекомендовано через низьку специфічність.

Виняток — обстеження у вагітних або серонегативних партнерів^1,3.

Цілі терапії^1,3:

Сучасні підходи передбачають лікування первинної інфекції, рецидивів, а також супресивну та епізодичну терапію, зокрема, для пацієнтів із ВІЛ^1,2.

Схеми лікування первинної інфекції та епізодичного рецидиву

Схеми лікування первинної інфекції при генітальному герпесі

Застосовують ацикловір, валацикловір або фамцикловір. Усі засоби мають подібну ефективність, але відрізняються кратністю приймання та біодоступністю, що позначається на прихильності до лікування^1,3.

Надалі можливі рецидиви, особливо при ВПГ-2. Найчастіше вони виникають у перший рік від початку захворювання. Якщо рецидиви часті або важкі, пацієнтам можна запропонувати супресивну терапію^1,3.

Епізодичне лікування рецидиву генітального герпесу

Схеми епізодичної терапії дають змогу індивідуально підходити до лікування рецидивів. Це зручно для пацієнтів, які розпізнають продромальні симптоми і можуть швидко почати лікування. 

При цьому рішення варто ухвалювати не лише за кількістю рецидивів, а і з урахуванням суб’єктивного впливу захворювання на якість життя пацієнта^1,3.

Схему підбирають залежно від частоти загострень: при понад 10 епізодах можливе підвищення дози або кратності приймання^1,3.

Схеми супресивної терапії генітального герпесу

При цьому рішення варто ухвалювати не лише за кількістю рецидивів, а і з урахуванням суб’єктивного впливу захворювання на якість життя пацієнта^1,3.

Схеми лікування для пацієнтів з ВІЛ або імуносупресією

У пацієнтів з ВІЛ або іншими формами імуносупресії генітальний герпес має тяжчий перебіг і частіші рецидиви. Терапія потребує вищих доз і триваліших курсів — зазвичай 7–10 днів або до повного загоєння елементів^1,3.

Ацикловір і валацикловір застосовують у вищих дозах, фамцикловір — як третя лінія. Підбір схеми здійснюють індивідуально з урахуванням клінічного перебігу та імунного статусу пацієнта^1,3

На фоні схожої клінічної ефективності противірусних засобів вибір конкретної діючої речовини часто визначається:

• Фармакокінетичними властивостями
• Режимом дозування
• Переносимістю

Особливості застосування фамцикловіру при генітальному герпесі

Фамцикловір демонструє низку фармакокінетичних переваг, які мають значення у клінічній практиці:

Основні тези

_{IUSTI (International Union against Sexually Transmitted Infections) — Міжнародний союз боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом
ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я
ВПГ-2 — вірус простого герпесу 2 типу}

_{ЛЗ — лікарський засіб}

_{ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція}