Гіперкаліємія — це стан, за якого рівень калію в сироватці крові перевищує нормальні значення (понад 5,2–5,5 ммоль/л). Хоча у багатьох випадках гіперкаліємія може не викликати жодних симптомів, при значному підвищенні вона становить пряму загрозу для життя.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Гіперкаліємія в практиці лікаря-терапевта: як не пропустити загрозливий стан
Гіперкаліємія — це стан, за якого рівень калію в сироватці крові перевищує нормальні значення (понад 5,2–5,5 ммоль/л). Хоча у багатьох випадках гіперкаліємія може не викликати жодних симптомів, при значному підвищенні вона становить пряму загрозу для життя через високий ризик розвитку тяжких аритмій і зупинки серця.
Причини гіперкаліємії різноманітні й охоплюють:
Надмірне надходження калію в організм
Надмірне надходження калію в організм найчастіше зумовлене ятрогенними чинниками — переважно внаслідок надмірного застосування таблетованих форм або внутрішньовенних ін’єкцій калію.
Ще однією причиною надмірного надходження калію є його надмірне споживання з їжею — наприклад, при вживанні великої кількості бананів, сухофруктів або замінників солі. Такий механізм особливо небезпечний у пацієнтів із порушеною функцією нирок, оскільки в них знижується здатність організму до ефективного виведення калію.
Перерозподіл калію між клітинами та позаклітинним простором (так звана транслокаційна гіперкаліємія).
Перерозподіл калію з клітин у позаклітинний простір (зокрема в плазму/сироватку) може спостерігатися при рабдоміолізі, гемолізі, синдромі лізису пухлини, великих опіках, травмах, ацідозі або масивному переливанні консервованої крові.
Навпаки, порушення активного транспорту калію всередину клітин може виникати внаслідок дефіциту інсуліну, зокрема при діабетичному кетоацидозі. Це також сприяє накопиченню калію в позаклітинному просторі та розвитку транслокаційної гіперкаліємії.
Порушення виведення калію з організму
Найпоширенішими причинами порушення виведення калію є гостра або хронічна ниркова недостатність, коли знижена клубочкова фільтрація або тубулярна секреція калію.
До ендокринних чинників належать гіпоальдостеронізм та наднирникова недостатність, які призводять до зменшення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи й, відповідно, до зниженого виділення калію з сечею.
Крім того, до порушення виведення калію можуть призводити такі лікарські засоби, як калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарин, триметоприм/сульфаметоксазол, циклоспорин, літій та дигоксин.
Окремо слід згадати про псевдогіперкаліємію, яка виникає внаслідок гемолізу під час забору або транспортування крові. У таких випадках калій вивільняється з клітин крові в пробірці, що не відповідає реальному стану пацієнта.
При вперше виявленому підвищеному рівні калію завжди слід виключати псевдогіперкаліємію шляхом повторного забору крові та перевірки значень калію.
Клінічні прояви гіперкаліємії
Клінічні прояви гіперкаліємії пов’язані з її впливом на мембранний потенціал клітин. Вона викликає деполяризацію клітинної мембрани, підвищуючи її збудливість. Пацієнти можуть скаржитися на м’язову слабкість, парестезії, м’язові посмикування або навіть парези. Найбільш небезпечний ефект — вплив на серцеву провідність: можуть виникати брадикардія, AV-блокади, шлуночкові тахікардії, фібриляція шлуночків і асистолія. Саме тому при підозрі на гіперкаліємію обов’язковим є виконання ЕКГ.
Типові ЕКГ-ознаки включають:
Високі загострені зубці Т
Розширення комплексу QRS
Згладжування або зникнення зубця P
Подовження інтервалу PQ
Прогресуючі порушення провідності.
Слід зазначити, що ступінь змін на ЕКГ не завжди чітко корелює з рівнем калію в крові, особливо у хронічних пацієнтів.
Діагностика
Діагностика включає визначення рівня калію в сироватці крові, а також оцінку концентрацій натрію, кальцію, магнію, фосфору, кислотно-лужного стану (гази крові).
Лікування
Для лікування легкої гіперкаліємії (<6,0 ммоль/л) застосовуються іонообмінні смоли, які зв’язують калій у шлунково-кишковому тракті та сприяють його виведенню з організму. Найвідоміші з них — натрію полістиролсульфонат і кальцію полістиролсульфонат.
При помірній (6,0–6,4 ммоль/л) або тяжкій (≥6,5 ммоль/л) гіперкаліємії необхідне невідкладне лікування.
В ургентній терапії гіперкаліємії застосовують три основні підходи:
Кардіопротекція — внутрішньовенне введення кальцію (зазвичай кальцію глюконату), який стабілізує мембрани кардіоміоцитів і знижує ризик аритмій. Ефект настає через 1–3 хвилини, але є короткотривалим.
Перерозподіл калію — інсулін із глюкозою та β2-агоністи (наприклад, сальбутамол) тимчасово переміщують калій назад у клітини, що дає час для усунення основної причини.
Елімінація калію з організму — застосування петльових діуретиків (наприклад, фуросеміду), іонообмінних смол або проведення гемодіалізу.
Гіперкаліємія — це потенційно смертельний стан, який потребує швидкої діагностики, диференціації з псевдогіперкаліємією, виявлення причини та невідкладного лікування.
Лікар-терапевт має бути особливо уважним до цього порушення у пацієнтів, які приймають нефротоксичні препарати, мають ниркову недостатність, цукровий діабет або серцеві захворювання.
Кожен випадок підозри на гіперкаліємію повинен супроводжуватися негайним лабораторним аналізом та електрокардіографією.
