Хронічна кропив'янка: виклики діагностики та лікування на прикладі клінічного випадку
Авторка матеріалу
Пацієнт з хронічною кропив’янкою – це завжди «ящик Пандори» для клініциста, відкривши який, вже незворотньо, але маєш розібратися. Рідко вдається з’ясувати причину кропив’янки протягом першої консультації, а бувають випадки, коли причина уртикарії або ангіонабряку, який до 10% може бути єдиним проявом кропив’янки, так і залишається невідомою [1].
Кропив’янка є хронічною, якщо турбує пацієнта протягом 6 тижнів і більше, і гострою, якщо менше за цей термін. Серед етіологічних чинників кропив’янки зупинимось на хронічній індукованій кропив’янці, коли причина загострень відома і хронічній спонтанній кропив’янці, коли невідома або поки не з’ясована.
Досить часто, після 2-го, 3-го епізоду уртикарії, пацієнти звертаються до алерголога з впевненістю, що має бути якийсь алерген, що ускладнює і знижує якість їх життя. Пацієнти здають декілька алергологічних панелей в різних лабораторіях та вимагають прік-тестування, яке не завжди можливо провести через високу чутливість шкіри.
Пам’ятаю пацієнтку, яка здавала мультикомпонентний алергологічний тест в 3х різних лабораторіях з від’ємним результатом і звернулася з питанням для подальшого обстеження, щоб, нарешті, виявити «алерген».
Найчастіше причиною хронічної кропив’янки є, як не банально, хронічні запальні захворювання. Воно може бути одне, або декілька, зовсім не пов’язаних одне з одним. І це справжній «Гордіїв вузол». Ми не можемо його «розрубити», бо це життя пацієнта. Фахівець розплутує один вузлик хвороби за іншим, виявляючи причину страждань пацієнта.
В таких випадках необхідна допомога колег: оториноларингологів, гастроентерологів, ендокринологів, гінекологів і, навіть, стоматологів.
Згадую пацієнта, який протягом року намагався з’ясувати причину періодичних набряків і уртикарій, і тільки екстракція (видалення) зуба через хронічний пульпіт, який, до речі, клінічно не проявлявся, припинило його страждання.
Аутоімунні захворювання, найчастіше аутоімунний тиреоідіт (АІТ), можуть супроводжувати агресивні прояви кропив’янки.
Тому, так важливо дати пацієнтові інструмент, план дій щодо контролю захворювання:
Навчити жити з кропив’янкою
Навчити розуміти, що є періоди ремісії, а потім різкого погіршення стану і контролю
І чим чіткіше інструкція допомоги пацієнтові, тим вище комплаєнс між лікарем і пацієнтом.
Так, прояви ангіонабряку чи кропив’янки можуть бути пов’язані з алергеном. Практично в усіх таких випадках пацієнти точно пов’язують прояви кропив’янки з прийомом певних продуктів, бо клінічні прояви виникають швидко. Якщо кропив’янка супроводжує анафілаксію, то пацієнта турбують і інші симптоми ( утруднене дихання, задуха, риноррея, почервоніння очей, біль в животі, головокружіння), які потребують надання невідкладної допомоги і втручання медперсоналу.
Хочу звернути увагу, що першою лінією терапії при кропив’янці є антигістамінні препарати 2 покоління. Не дієта, не голодування, не дексаметазон, не бетаметазон чи триамцинолон, який я зустрічаю серед призначень, і навіть, не антигістамінні 1-го покоління.
Так, антигістамінні препарати 2-го покоління, які, при генералізованій кропив’янці, за рекомендацією останніх стандартів з хронічної кропив’янки, можна розпочати одразу з 4х таблеток на добу.
Антигістамінні необхідно приймати постійно, а не епізодично, переглядаючи призначення кожний тиждень і продовжуючи обстеження пацієнта. Критерієм зменшення дози буде повна відсутність уртикарій або ангіонабряку протягом тижня з дати останнього візиту.
При задовільному контролі захворювання рекомендоване поступове зниження дози АГ 2-го покоління до 1 таблетки на добу, і за рекомендацією міжнародних стандартів [1], необхідно продовжити прийом 1 таблетки на добу протягом місяця.
Більш детально хочу розглянути саме “алергологічний” клінічний випадок:
Чи завжди все очевидно в діагностиці та лікуванні кропив'янки? Лікар-алерголог ділиться клінічним випадком із практики
Пацієнтці провели алергологічне дообстеження та призначили відповідне лікування.
