Рекомендації щодо лікування алергічного риніту (АР) часто ґрунтуються на дослідженнях, у яких пацієнти суворо дотримуються призначеної терапії, що не завжди відповідає реальним умовам. У повсякденному житті пацієнти часто пропускають прийом ліків або самостійно змінюють лікування, що значно знижує ефективність терапії. Навіть рекомендації з високим рівнем доказовості не дадуть бажаного результату, якщо пацієнти не дотримуватимуться їх на практиці¹. Як діяти за таких обставин — читайте далі.

Реальний досвід дотримання рекомендацій пацієнтами з АР

Для того, щоб краще зрозуміти реальну поведінку пацієнтів із АР і адаптувати терапевтичні стратегії до клінічної практики, було запущено міжнародний дослідницький проєкт MASK-air за ініціативи ARIA¹.

Дані, зібрані через MASK-air, використовують для аналізу ефективності та вдосконалення рекомендацій ARIA.

Зокрема, зібрані дані показують, що в реальному житті більшість пацієнтів із АР^1,2:

Адаптація схеми лікування для пацієнтів із низькою прихильністю

Рівень прихильності пацієнта до лікування знижується зі збільшенням кількості призначених ЛЗ, а найвищу прихильність спостерігають, коли пацієнт приймає лише одну таблетку на добу³.

Дані з MASK-air показують, що в багатьох пацієнтів контроль симптомів АР погіршується зі збільшенням кількості призначених ЛЗ, попри деякі суперечливі рекомендації, які радять збільшувати обсяг терапії для досягнення кращих результатів лікування². Тому застосування пероральних антигістамінних засобів (АГЗ) 2-го покоління, які приймають один раз на добу та діють швидко, є практичним варіантом для пацієнтів із низькою прихильністю³.

Під час вибору конкретного АГЗ варто зважати на частоту виникнення побічних ефектів та загальну переносимість, оскільки ефективність сучасних АГЗ 2-го покоління в лікуванні АР є зіставною³.

Наприклад, у пацієнтів із АР, які приймали біластин, загальна частота небажаних явищ була подібною до плацебо.

Особливості вибору АГЗ у пацієнтів похилого віку

У пацієнтів похилого віку є підвищений ризик розвитку медикаментозного делірію, що частково може бути пов’язано зі зниженням холінергічної функції. Тому для цієї категорії пацієнтів варто уникати призначення АГЗ 1-го покоління та деяких АГЗ 2-го покоління, які можуть впливати на холінергічну систему та спричиняти сплутаність свідомості чи седацію. Біластин має низький потенціал впливу на когнітивні функції та рідко спричиняє седацію, що знижує ризик самостійної відміни ЛЗ через погану переносимість³.

Зміни, що виникають в організмі внаслідок старіння, можуть впливати на фармакокінетику ЛЗ, зокрема на їхній метаболізм у печінці та нирках. Біластин незначно метаболізується в організмі та не потребує коригування дози в літніх пацієнтів або пацієнтів із порушенням функції нирок чи печінки³.

А оскільки пацієнт може приймати кілька ЛЗ одночасно через супутні хронічні захворювання, важливою перевагою біластину є відсутність взаємодії з системою CYP450. Це значно знижує ризик міжлікарських взаємодій, особливо в пацієнтів із поліпрагмазією³.

Тому для пацієнтів з АР, які потребують швидкого та ефективного лікування без ризику седації, біластин є оптимальним вибором, бо відповідає всім цим вимогам³.

Основні тези

_{ARIA (Allergic Rhinitis and Its Impact on Asthma) — Алергічний риніт і його вплив на астму
CYP450 — цитохром P450
MASK — Mobile Airways Sentinel Network
QTc — скоригований інтервал QT
АГЗ — антигістамінний засіб
АР — алергічний риніт
ЛЗ — лікарський засіб}