Метою лікування захворювання є зменшення впливу медіаторів тучних клітин на органи-мішені. Починати терапію слід зі стандартної дози2.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Лікування кропив’янки: якому лікарському засобу віддати перевагу?
Метою лікування захворювання є зменшення впливу медіаторів тучних клітин на органи-мішені2.
Починати терапію слід зі стандартної дози. У пацієнтів, які не відповідають на стандартну дозу Н1-АГП 2-го покоління протягом 2 тижнів, доцільно розглянути її підвищення у 2–4 рази2.
Основні принципи лікування кропив’янки
Для вдалої терапії важливо дотримуватися кількох основних правил2:
Виявлення та усунення основних провокуючих чинників
Застосування фармакологічного лікування для запобігання вивільненню медіаторів тучних клітин та/або їхнім ефектам
Основні принципи медикаментозної корекції2:
Контроль або повна редукція симптомів
Застосування ЛЗ стільки, скільки необхідно, і до того ж якомога меншим курсом
Перша лінія терапії кропив’янки
Перша лінія терапії — це застосування сучасних H1-АГП 2-го покоління в ліцензованих дозах, які відповідають основним принципам фармакотерапії кропив’янки2.
Серед переваг усіх активних метаболітів АГП-2 слід відзначити:
Відсутність седативних властивостей або виявлення їх у мінімальній мірі, оскільки вони погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр3
Швидке настання дії після перорального прийому (протягом 1–4 год)4
Тривалий період активності, що дає змогу призначати ЛЗ 1 раз на добу4
Рекомендації свідчатьпро те, що дози антигістамінних засобів, які до 4 разів перевищують зазвичай рекомендовані для лікування кропив’янки, можуть принести користьпацієнтам, які не реагують налікування стандартними дозами5.
Додаткова терапія антагоністами лейкотрієнових рецепторів може бути корисною в певних підгрупах пацієнтів, які мають субоптимальну відповідь на монотерапію антигістамінними засобами5.
Відмінності у хімічній структурі, фізико-хімічних та фармакологічних властивостях молекул проявляються на клінічному рівні4.
Левоцетиризин — ізомер цетиризину, селективний та потужний антагоніст периферичних Н1-рецепторів. Він швидко всмоктується в кишечнику, транспортується до печінки, а звідти надходить у кровотік, не піддаючись печінковому метаболізму6.
Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування лікарського засобу, але знижує його швидкість6.
Фексофенадин є основним активним метаболітом терфенадину7.
З’ясовано, що біодоступність фексофенадину зменшується на майже 50% після вживання грейпфрутових та апельсинових соків7.
Після застосування деяких ЛЗ, зокрема кетоконазолу чи еритроміцину, збільшується концентрація фексофенадину, оскільки пригнічується діяльність системи цитохрому P450 печінки7.
Дезлоратадинвирізняється найбільшою спорідненістю до Н1-гістамінових рецепторів і повільною дисоціацією зі зв’язку з ними8.
Дезлоратадин — антигістамінний ЛЗ 2-го покоління дозволений для лікування всіх підтипів кропив’янки в Європейському Союзі5.
Цей лікарський засіб швидко всмоктується, і його концентрацію в плазмі крові можна визначити через 30 хв після введення, а досягнення максимальної концентрації в плазмі відбувається через 1,25–3 години8.
Дезлоратадин відрізняється від інших протиалергічних засобів 2-го покоління потрійним механізмом дії8:
Блокує Н1-гістамінові рецептори
Має антиалергічну дію
Чинить протизапальну активність завдяки інгібуванню синтезу інших медіаторів тучними клітинами, базофілами і клітинами, які беруть участь у розвитку запалення
Лікарський засіб гальмує розвиток не тільки ранньої, а й пізньої фази алергічної реакції, яка пов’язана з нагромадженням «клітин запалення» в осередку ураження8.
Дезлоратадин сумісний майже з будь-якими ЛЗ, оскільки не пригнічує або слабо пригнічує ізоферменти системи цитохрому P4508.
Основні тези
Мета лікування кропив’янки — досягнення повного контролю симптомів2
Антигістамінні засоби рекомендують як терапію першої лінії через їх високу ступінь ефективності та безпеки2
Дезлоратадин — антигістамінний засіб, що дозволений для лікування всіх підтипів кропив’янки в Європейському Союзі2
Дезлоратадин має найбільшу спорідненість до Н1-гістамінових рецепторів, порівнюючи з левоцетиризином та фексофенадином8
Дезлоратадин має потрійний механізм дії8
Едем® сироп
Показаний для усунення симптомів, пов’язаних із алергічним ринітом та кропив’янкою
АГП — антигістамінні препарати ЛЗ — лікарський засіб
Джерела
Зайков С.В., Богомолов А.Є., Катілов О.В. Нові можливості контролю та лікування хронічної кропив’янки. Здоров’я України. 2015; 3(31):50-52.
Чумак І. Антигістамінні препарати в терапії хронічної кропив’янки. Пульмонологія, Алергологія, Риноларингологія. 2018; 4(45):42-43.
Абатуров О.Є., Борисова Т.П. Оптимальний вибір антигістамінного препарату при алергічних захворюваннях у дітей. Здоров’я дитини. 2017; 1(12):81-89.
Радіонова Т. Порівняльна ефективність біластину, дезлоратадину та рупатадину в придушенні алергічної реакції за типом кропив'янки, що індукується внутрішньошкірним введенням гістаміну у здорових добровольців. Пульмонологія, Алергологія, Риноларингологія. 2019; 1(46):18-19.
Ortonne Jean-Paul. Urticaria and its subtypes: The role of second-generation antihistamines. European Journal of Internal Medicine. 2012; 23(1):26-30. DOI: 10.1016/j.ejim.2011.09.008
Марушко Ю.В. Досвід застосування левоцетиризину в педіатричній практиці. Здоров’я дитини. 2014; 8(59):43-48.
Devillier P., Roche N., Faisy C. Clinical Pharmacokinetics and Pharmacodynamics of Desloratadine, Fexofenadine and Levocetirizine. Clinical Pharmacokinetics. 2008; 47(4):217-230.
Бардова К.О. Деякі аспекти застосування дезлоратадину для лікування хронічної кропив’янки. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2019; 1(72):84-90. DOI:10.30978/UJDVK2019-1-84
Реклама лікарського засобу. Інформаційний матеріал призначений виключно для медичних установ та лікарів.
РП № UA/7746/01/01. Наказ МОЗ України 12.09.2018 № 1664.
РП № UA/8360/01/01. Наказ МОЗ України 19.03.2018 № 506. Зміни внесено. Наказ МОЗ України 03.03.2023 № 428.
УКР/ПРОМО/04/2023/ЕДЕ/РНВЕБ/002
Більше цікавого для вас
Вивчення впливу пробіотиків на псоріаз та атопічний дерматит