Симптоми наповнення нижніх сечових шляхів із віком стають обтяжливими і спричиняють значний дискомфорт у пацієнтів. Для їх лікування зазвичай застосовують лише монотерапію. Однак тільки невелика частина пацієнтів досягає належного контролю над симптомами наповнення¹.

На що саме скаржаться пацієнти та яку тактику лікування вибрати у випадку неефективності монотерапії, розглядаємо далі.

Особливості симптомів наповнення

Симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ) часто зумовлені доброякісною гіперплазією передміхурової залози та охоплюють симптоми наповнення, спорожнення і симптоми після сечовипускання¹. Симптоми наповнення спричинені подразненням рецепторів у шийці сечового міхура і у фіброзно-м’язовій стромі передміхурової залози².

Вікові зміни та метаболічні порушення чинять суттєвий вплив на патогенез симптомів наповнення нижніх сечових шляхів. Вісцеральне ожиріння, інсулінорезистентність, порушення толерантності до глюкози, дисліпідемія та гіпогонадизм зумовлюють прогресування гіперплазії та запалення передміхурової залози. Це своєю чергою призводить до розвитку симптомів наповнення³.

Окрім патології передміхурової залози, симптоми наповнення можуть бути пов’язані з такими факторами, як нічна поліурія, стриктури сечових шляхів, нейрогенний сечовий міхур. Також разом із ними може зустрічатися гіперактивність або недостатня активність детрузора під час сечовипускання³.

Симптоми наповнення включають³:

Загальні принципи лікування симптомів наповнення

Першою лінією лікування симптомів наповнення сечі мають бути зміни способу життя та поведінкові заходи. Якщо симптоми наповнення є легкими і не завдають значного дискомфорту, доцільною стратегією може бути вичікувальне спостереження. У більшості таких пацієнтів стан залишається стабільним протягом багатьох років³.

У разі помірного або тяжкого перебігу симптомів наповнення та неефективності консервативних методів доцільно розглянути медикаментозне лікування^3. Воно передбачає:

Більшість пацієнтів із помірними та важкими СНСШ зазвичай отримує лише монотерапію α-блокаторами. Однак при цьому ефект від лікування часто є недостатнім. 65% пацієнтів із симптомами наповнення не досягають задовільного контролю за допомогою монотерапії α-блокаторами¹.

Переваги комбінованого лікування

Комбіноване лікування α-блокаторами та антимускариновими засобами може бути ефективнішим за монотерапію α-блокаторами в пацієнтів із помірними та важкими симптомами наповнення¹.

Комбінація тамсулозину (α-блокатор) із соліфенацином (антимускариновий засіб) покращує симптоми наповнення. Це було продемонстровано при застосуванні загальної міжнародної шкали симптомів передміхурової залози (IPSS-T), підшкали накопичення міжнародної шкали симптомів передміхурової залози (IPSS-S) і шкали оцінювання якості життя (QOL)⁴.

Поєднання тамсулозину з соліфенацином також впливає на розміри та структуру збільшеної простати — зменшує її загальний об’єм, васкуляризацію та розміри аденоми⁵.

Основні тези

_{СНСШ — симптоми нижніх сечових шляхів}