Особливості лікування нетримання сечі: тренування м'язів таза і сечового міхура
Вправи часто недооцінюють при нетримання сечі через неправильне їх виконання. Розбираємось, як зробити тренування дієвим елементом стратегії лікування

Особливості лікування нетримання сечі: тренування м'язів таза і сечового міхура
Більш як 200 мільйонів людей у світі стикаються з нетриманням сечі (НС), що робить цю патологію однією з найбільш ресурсоємних для системи охорони здоров’я1,2. Попри широкий вибір методів лікування, консервативне ведення залишається терапією першої лінії для більшості пацієнтів із НС. Цей підхід обґрунтований тим, що НС не завжди має прогресуючий перебіг, а консервативні методи можуть бути ефективними і порівняно безпечними. Враховуючи ці чинники, консервативне лікування є доцільним стартовим підходом і водночас важливою складовою загальної стратегії ведення пацієнтів із НС2.
До компонентів консервативного лікування належать тренування м'язів тазового дна і сечового міхура, модифікація способу життя, електростимуляція2. Найбільш переконливу доказову базу серед консервативних втручань мають тренування м’язів тазового дна (ТМТД) і сечового міхура3.
Тренування м’язів тазового дна при нетриманні сечі
Профілактика та лікування НС є одним із ключових терапевтичних напрямів застосування ТМТД. Анатомічна та функціональна цілісність м’язів тазового дна відіграє важливу роль у механізмі контролю сечовипускання4.


Регулярне виконання ТМТД у поєднанні з правильною технікою покращує клінічні результати. Першим кроком у програмі тренування є навчання пацієнта вірно ідентифікувати м’язи тазового дна. Важливо правильно виконувати їх скорочення і розслаблення5.
Базовий режим складається з 3 підходів по 8–12 скорочень м’язів, кожне з яких утримують 8–10 секунд. Варто розподіляти виконання вправ протягом дня, щоб уникнути м’язової втоми. Рекомендовано виконувати вправи щоденно й продовжувати тренування щонайменше 15–20 тижнів5.
Режими виконання вправ можуть суттєво відрізнятися за частотою та інтенсивністю, і оптимальний формат тренування на сьогодні не встановлено. Водночас у кількох дослідженнях було досягнуто гарних клінічних результатів при щоденному виконанні 45–60 пар скорочень і розслаблень м’язів тазового дна5.
Один із підходів ТМТД полягає в тому, щоб поєднувати короткі швидкі скорочення тривалістю 1–2 секунди з довшими скороченнями по 5–10 секунд. Пацієнти мають докладати максимальних зусиль під час кожного скорочення, оскільки інтенсивне скорочення асоціюється з покращенням сили м’язів тазового дна. Не менш важливо повністю розслабляти м’язи між скороченнями. Одна вправа складається зі скорочення та розслаблення м’язів у співвідношенні 1:1 або 1:2. Це дає м’язам змогу відновлюватися між скороченнями та сприяє нарощуванню їхньої сили5.

На початковому етапі часто рекомендують виконувати вправи лежачи. Проте важливо, щоб із часом пацієнт переходив до їх виконання у положенні сидячи або стоячи, щоб упевнено й ефективно використовувати м’язи таза для запобігання НС у будь-якому положенні тіла5.
Правильна техніка виконання ТМТД
Нездатність визначити м’язи тазового дна або неправильне виконання вправ може бути найпоширенішою причиною поганих результатів ТМТД. Оцінювання техніки виконання може здійснюватися за допомогою вербальної інструкції на основі пальцевого оцінювання, а також із використанням візуального або звукового біозворотного зв’язку чи електростимуляції5.
Основні інструкції для правильного напруження м’язів перед виконанням вправ такі5:

Коли пацієнт демонструє здатність правильно скорочувати й розслабляти м’язи тазового дна, йому потрібно надати рекомендації зі щоденної практики і виконання вправ. Метою щоденних тренувань є підвищення сили м’язів і вдосконалення моторних навичок завдяки регулярній практиці5.
Тренування сечового міхура
Тренування сечового міхура спрямовано на поступове збільшення інтервалів між сечовипусканнями — як за фіксованим, так і за гнучким графіком, що регулює сам пацієнт. Досягнення мети тренування — контролю над сечовипусканням і відновити утримання сечі — може потребувати кількох місяців. Тренування сечового міхура рекомендовано пацієнтам, які зберігають фізичну та когнітивну здатність, а також мають належну мотивацію7.

Тренування сечового міхура передбачає сечовипускання через певні інтервали. Щоб визначити відповідний початковий інтервал, пацієнту необхідно заповнити щоденник сечовипускань. Після аналізу щоденника визначають інтервал сечовипускання на основі найдовшого комфортного проміжку між сечовипусканнями3. Далі надають інструкції зі здійснення сечовипускання вранці, кожного разу після закінчення інтервалу і перед сном7. Інтервал сечовипускання варто поступово збільшити до максимуму — 3–4 години3.
Дотримання такого графіка потребує контролю над бажанням здійснити сечовипускання, поки не завершиться встановлений інтервал. Пацієнтам варто рекомендувати використовувати різні техніки розслаблення або відволікання уваги. Вони мають переключитися з думок про сечовий міхур на діяльність, що потребує розумової активності: читання, телефонна розмова або складання списку справ. Можна запропонувати пацієнтам використовувати самопідбадьорювальні фрази, наприклад: «Я контролюю свій сечовий міхур» або «Я можу зачекати»3.
Медикаментозна підтримка тренування м’язів тазового дна і сечового міхура
Тренування м’язів тазового дна і сечового міхура потребує певного часу для досягнення клінічного ефекту. Може бути доцільним призначення медикаментозної терапії5,7.
Для лікування НС використовують селективні та неселективні антихолінергічні лікарські засоби або агоністи бета-3-адренорецепторів8. Селективні антихолінергічні засоби можуть бути більш придатними для терапії, оскільки забезпечують кращий баланс між клінічною ефективністю і зниженням ризику побічних реакцій9.
Соліфенацин є одним із найновіших антимускаринових засобів із високою спорідненістю та специфічністю до M3-рецепторів сечового міхура. Соліфенацин значно зменшує епізоди позивів до сечовипускання, епізоди НС, частоту сечовипускання і частоту ніктурії. Він також покращує об'єм сечі, що виділяється10
Ефективність соліфенацину спостерігають уже на першому тижні лікування. Результати деяких досліджень демонструють покращення НС уже на 3-й день від початку застосування8. Тому поєднання тренувань і застосування соліфенацину може дати пацієнту змогу краще контролювати симптоми НС вже у перші дні лікування.
Основні тези
Попри широкий вибір методів лікування, консервативне ведення залишається терапією першої лінії для більшості пацієнтів із ургентним НС2
Найбільш переконливу доказову базу серед консервативних втручань мають тренування м’язів тазового дна і сечового міхура3
Регулярне виконання ТМТД у поєднанні з правильною технікою покращує клінічні результати. Першим кроком у програмі тренування є навчання пацієнта ідентифікувати м’язи тазового дна. Важливо правильно виконувати їх скорочення і розслаблення5
Тренування сечового міхура спрямовано на поступове збільшення інтервалів між сечовипусканнями — як за фіксованим, так і за гнучким графіком, що регулює сам пацієнт7
Соліфенацин значно зменшує епізоди позивів до сечовипускання, епізоди НС, частоту сечовипускання та частоту ніктурії10
НС — нетримання сечі
ТМТД — тренування м’язів тазового дна
- Imamura M., Williams K., Wells M. et al. Lifestyle interventions for the treatment of urinary incontinence in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2015; 2015(12):CD003505. DOI: 10.1002/14651858.CD003505.pub5
- Faiena I., Patel N., Parihar J.S. et al. Conservative Management of Urinary Incontinence in Women. Rev Urol. 2015; 17(3):129–39.
- Burgio K.L. Lifestyle and Behavioral Therapies for Urinary Incontinence. Glob. libr. women's med. 2014. DOI: 10.3843/GLOWM.10484
- Hay-Smith J. Committee 12 «Adult Conservative Management». Available at: https://www.ics.org/publications/ici_4/files-book/comite-12.pdf (Last access: 20.05.2025).
- Cho S.T., Kim K.H. Pelvic floor muscle exercise and training for coping with urinary incontinence. J Exerc Rehabil. 2021; 17(6):379–387. DOI: 10.12965/jer.2142666.333
- Pelvic floor exercises for women. Available at: https://www.pelvicfloorfirst.org.au/pages/pelvic-floor-muscle-exercises-for-women.html (Last access: 22.05.2025).
- Wallace S.A., Roe B., Williams K. et al. Bladder training for urinary incontinence in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2004; 2004(1):CD001308. DOI: 10.1002/14651858
- Demaagd G.A., Davenport T.C. Management of urinary incontinence. PT. 2012; 37(6):345–361H.
- Robinson D., Cardozo L. Solifenacin: pharmacology and clinical efficacy. Expert Review of Clinical Pharmacology. 2009; 2(3):239–253. DOI: https://doi.org/10.1586/ecp.09.3
- Ananda I.G.Y.P., Surya R.N.H., Surya P.A. et al. Efficacy and safety of solifenacin for overactive bladder: An updated systematic review and meta-analysis. Urol Ann. 2025; 17(1):2–8. DOI: 10.4103/ua.ua_30_24








