Більш як 200 мільйонів людей у світі стикаються з нетриманням сечі (НС), що робить цю патологію однією з найбільш ресурсоємних для системи охорони здоров’я^1,2. Попри широкий вибір методів лікування, консервативне ведення залишається терапією першої лінії для більшості пацієнтів із НС. Цей підхід обґрунтований тим, що НС не завжди має прогресуючий перебіг, а консервативні методи можуть бути ефективними і порівняно безпечними. Враховуючи ці чинники, консервативне лікування є доцільним стартовим підходом і водночас важливою складовою загальної стратегії ведення пацієнтів із НС².

До компонентів консервативного лікування належать тренування м'язів тазового дна і сечового міхура, модифікація способу життя, електростимуляція². Найбільш переконливу доказову базу серед консервативних втручань мають тренування м’язів тазового дна (ТМТД) і сечового міхура³.

Тренування м’язів тазового дна при нетриманні сечі

Профілактика та лікування НС є одним із ключових терапевтичних напрямів застосування ТМТД. Анатомічна та функціональна цілісність м’язів тазового дна відіграє важливу роль у механізмі контролю сечовипускання⁴.

Регулярне виконання ТМТД у поєднанні з правильною технікою покращує клінічні результати. Першим кроком у програмі тренування є навчання пацієнта вірно ідентифікувати м’язи тазового дна. Важливо правильно виконувати їх скорочення і розслаблення⁵.

Режими виконання вправ можуть суттєво відрізнятися за частотою та інтенсивністю, і оптимальний формат тренування на сьогодні не встановлено. Водночас у кількох дослідженнях було досягнуто гарних клінічних результатів при щоденному виконанні 45–60 пар скорочень і розслаблень м’язів тазового дна⁵.

Правильна техніка виконання ТМТД

Нездатність визначити м’язи тазового дна або неправильне виконання вправ може бути найпоширенішою причиною поганих результатів ТМТД. Оцінювання техніки виконання може здійснюватися за допомогою вербальної інструкції на основі пальцевого оцінювання, а також із використанням візуального або звукового біозворотного зв’язку чи електростимуляції⁵.

Основні інструкції для правильного напруження м’язів перед виконанням вправ такі⁵:

Коли пацієнт демонструє здатність правильно скорочувати й розслабляти м’язи тазового дна, йому потрібно надати рекомендації зі щоденної практики і виконання вправ. Метою щоденних тренувань є підвищення сили м’язів і вдосконалення моторних навичок завдяки регулярній практиці⁵.

Тренування сечового міхура

Тренування сечового міхура спрямовано на поступове збільшення інтервалів між сечовипусканнями — як за фіксованим, так і за гнучким графіком, що регулює сам пацієнт. Досягнення мети тренування — контролю над сечовипусканням і відновити утримання сечі — може потребувати кількох місяців. Тренування сечового міхура рекомендовано пацієнтам, які зберігають фізичну та когнітивну здатність, а також мають належну мотивацію⁷.

Дотримання такого графіка потребує контролю над бажанням здійснити сечовипускання, поки не завершиться встановлений інтервал. Пацієнтам варто рекомендувати використовувати різні техніки розслаблення або відволікання уваги. Вони мають переключитися з думок про сечовий міхур на діяльність, що потребує розумової активності: читання, телефонна розмова або складання списку справ. Можна запропонувати пацієнтам використовувати самопідбадьорювальні фрази, наприклад: «Я контролюю свій сечовий міхур» або «Я можу зачекати»³.

Медикаментозна підтримка тренування м’язів тазового дна і сечового міхура

Тренування м’язів тазового дна і сечового міхура потребує певного часу для досягнення клінічного ефекту. Може бути доцільним призначення медикаментозної терапії^5,7.

Для лікування НС використовують селективні та неселективні антихолінергічні лікарські засоби або агоністи бета-3-адренорецепторів⁸. Селективні антихолінергічні засоби можуть бути більш придатними для терапії, оскільки забезпечують кращий баланс між клінічною ефективністю і зниженням ризику побічних реакцій⁹.

Ефективність соліфенацину спостерігають уже на першому тижні лікування. Результати деяких досліджень демонструють покращення НС уже на 3-й день від початку застосування⁸. Тому поєднання тренувань і застосування соліфенацину може дати пацієнту змогу краще контролювати симптоми НС вже у перші дні лікування.

Основні тези

_{НС — нетримання сечі
ТМТД — тренування м’язів тазового дна}