Установлення тимпаностомічної трубки (ТТ) відіграє важливу роль у покращенні якості життя пацієнтів із рецидивуючим середнім отитом. Завдяки їй спостерігають зменшення кількості випадків гострого середнього отиту (ГСО). Однак це не захищає від усіх випадків отореї. Протягом року після встановлення ТТ виникає хоча б один епізод захворювання¹. Розглянемо, що може призводити до цього та яка тактика лікування.

Гостра оторея в пацієнтів із тимпаностомічною трубкою

У 16% пацієнтів із ТТ спостерігають гостру оторею в перші 2 тижні від установлення трубки¹. Це провокує переважно бактеріальна інфекція. Поширеними збудниками є Streptococcus pneumonia, Moraxella catarrhalis і Haemophilus influenzae. Pseudomonas aeruginosa та Staphylococcus aureus переважають у дітей старшого віку².

Гостра оторея з ТТ виникає внаслідок ГСО після перенесеної інфекції верхніх дихальних шляхів або потрапляння води зі слухового каналу в середнє вухо².

Симптоми гострої отореї в пацієнтів із ТТ проявляються дискомфортом чи незначним болем у вусі, отореєю. Гнійні виділення з трубки видимі при отоскопії або зі слухового каналу¹.

Фактори ризику розвитку захворювання³

Алгоритм лікування гострої отореї з ТТ

Вибір лікування залежить від наявності ускладнень. 

Ускладнена гостра оторея з ТТ включає²:

Таким пацієнтам необхідна системна антибактеріальна терапія згідно з бактеріологічними посівами. Як емпіричне лікування застосовують високі дози амоксициліну та амоксициліну з клавулоновою кислотою². 

У випадках, коли в пацієнтів не зменшується оторея через 5 днів прийому антибактеріальних засобів, додатково застосовують вушні краплі з фторхінолонами².

Для терапії неускладненої отореї з ТТ застосовують місцеву терапію вушними краплями з антибіотиком та глюкокортикостероїдом або без нього. Додатково очищують слуховий канал від виділень: це покращує проникнення вушних крапель в осередок запалення та пришвидшує одужання².

Переваги місцевого лікування

Місцева антибіотикотерапія дає змогу збільшити концентрацію діючої речовини в інфікованих та запалених тканинах. Також зменшує кількість побічних ефектів, таких як алергічні реакції, дерматити, шлунково-кишкові розлади, кандидозний стоматит, розвиток антибіотикорезистентності⁴.

Застосовують антибактеріальні засоби групи фторхінолонів (офлоксацин, ципрофлоксацин), щоб уникнути потенційної ототоксичності ліків. Також варто відмітити, що місцеве застосування фторхінолонових вушних крапель є безпечним для дітей віком до 14 років, оскільки діюча речовина не потрапляє в системний кровотік порівняно з прийомом фторхінолонових антибіотиків всередину⁴.

Для кращої дії вушних крапель необхідно нагадувати пацієнтам правила закапування крапель, а саме⁵:

Огляд дослідження місцевого застосування ципрофлоксацину з дексаметазоном

Основні тези

_{ГСО — гострий середній отит
ТТ — тимпаностомічна трубка}