Запалення периферичних нервів — поширена проблема, що істотно позначається на якості життя пацієнтів. Зазвичай запалення не розвивається само собою, а є частиною інших хвороб. Запалення периферичних нервів може бути також ідіопатичним і залежно від виду захворювання проявлятися по-різному¹.

Розповідаємо, як ідентифікувати периферичну нейропатію (ПН) і призначити підтримувальне лікування на рівні первинної ланки медичної допомоги.

Причини розвитку та клінічні прояви периферичних нейропатій

ПН є ураженням периферичних нервів, які знаходяться поза межами центральної нервової системи (ЦНС)¹.

Периферичні нерви вразливі до дії токсичних, запальних, спадкових та інфекційних факторів, що можуть погіршити їхню функцію. ПН часто виникає як побічна дія медикаментів або прояв системного захворювання¹.

Особливості виявлення периферичної нейропатії

При веденні пацієнтів із ПН перед лікарями первинної ланки зазвивичай постають три основні проблеми¹:

• Як ефективно провести скринінг на ознаки ПН у безсимптомних пацієнтів із розладами, які часто супроводжують виникнення цієї патології
• Як визначити потребу в консультації вузькими спеціалістами та призначити додаткові методи обстеження
• Як усунути прояви нейропатичного болю для полегшення стану

Виявлення симптомів ПН у пацієнтів із розладами, частим проявом яких вона є, позитивно позначається на лікуванні цих станів. Зокрема, пацієнтам із цукровим діабетом показано щорічний скринінг на наявність ознак ПН¹.

Пацієнти терміново потребують консультації невролога за наявності в них¹:

Оптимальні стратегії лікування пацієнтів із ПН

Вирішальне значення у призначенні лікування має етіологія ПН. 

Оскільки основою больового синдрому при ПН є нейропатичний компонент, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) будуть неефективними. Їх доцільно застосовувати, коли немає пошкодження нервового корінця чи у складі комплексної
терапії корінцевого больового синдрому в поєднанні з антиконвульсантами, місцевими анестетиками та антидепресантами¹.

Терапією першої лінії при ПН є¹:

Вибір ЛЗ першої лінії має відбуватися з урахуванням супутніх захворювань пацієнта. Наприклад, при коморбідній депресії пацієнт може відчути покращення від застосування дулоксетину. Його можна застосовувати в аналогічних дозах для лікування як депресії, так і невропатичного болю¹.

Комбінована терапія нейропатичного болю з застосуванням ліків із різними механізмами дії є ефективнішою, ніж монотерапія. Тому доцільним є призначення вітамінів групи В, які мають анальгетичний ефект¹.

Вітаміни групи В як нейропротектори та альтернативні анальгетики

Оскільки розвиток ПН зумовлений не запальним процесом, а дистрофічними змінами нервових волокон, то лікування має бути спрямовано на їх регенерацію. З цією метою застосовують вітаміни групи В, а саме В₁ (тіамін), В₆ (піридоксин) та В₁₂ (ціанокобаламін), які також відіграють роль у ноцицепції, завдяки чому можуть зменшувати прояви болю й гіпералгезії¹. 

Основні тези

_{ЕНМГ — електронейроміографія}

_{ЛЗ — лікарський засіб}

_{МРТ — магнітно-резонансна томографія}

_{НПЗЗ — нестероїдний протизапальний засіб}

_{ПН — периферична нейропатія}

_{ЦНС — центральна нервова система}