Подвійна антитромбоцитарна терапія при ГКС: оптимізація стратегії
Як обрати оптимальну антитромбоцитарну стратегію з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта і клінічних ризиків

Подвійна антитромбоцитарна терапія при ГКС: оптимізація стратегії
Зважаючи на провідну роль тромбоутворення у патогенезі гострого коронарного синдрому (ГКС), ефективне пригнічення функції тромбоцитів є ключовим терапевтичним підходом, що дає змогу впливати на частоту ішемічних подій та клінічні результати лікування1.
Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ) є основою сучасного лікування ГКС
Її застосування спрямовано на зменшення ризику тромботичних ускладнень у ранньому періоді та подальших ішемічних подій у віддаленому періоді після гострої коронарної події1.
З цього погляду вибір оптимальної антитромбоцитарної стратегії є одним із ключових клінічних рішень у веденні пацієнтів із ГКС і визначає результати лікування та прогноз
ГКС: клінічні прояви і механізми розвитку
ГКС охоплює такі стани:
Нестабільну стенокардію
Інфаркт міокарда без елевації сегмента ST
Інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST2

Ключовим механізмом розвитку ГКС є розрив або ерозія атеросклеротичної бляшки з подальшою активацією тромбоцитів і формуванням тромбу2,3
Саме ступінь тромботичної оклюзії визначає клінічну маніфестацію — від нестабільної стенокардії до повної обструкції тромбом коронарної артерії при інфаркті з елевацією сегмента ST3.
Отже, тромбоцити відіграють центральну роль у розвитку гострої коронарної події, а пригнічення їхньої активації є патогенетично обґрунтованим компонентом лікування3
Роль ПАТТ у сучасному стандарті лікування ГКС
ПАТТ є базовим компонентом лікування пацієнтів із ГКС і спрямована на запобігання як раннім, так і віддаленим тромботичним ускладненням1,2. ПАТТ передбачає поєднання ацетилсаліцилової кислоти з інгібітором рецептора P2Y12, що забезпечує більш повне пригнічення агрегації тромбоцитів2.
У настановах провідних кардіологічних спільнот — Європейського товариства кардіологів (ESC), Американського коледжу кардіології (ACC) та Американської асоціації серця (AHA) — передбачають раннє призначення ПАТТ у пацієнтів із ГКС для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій2,4,5.
Ранній початок терапії є критично важливим, оскільки саме в цей період ризик тромботичних ускладнень є найвищим2
Стандартна тривалість ПАТТ становить щонайменше 12 місяців за відсутності високого ризику кровотечі
Водночас тривалість лікування та вибір конкретного інгібітора рецептора P2Y12 мають визначатися індивідуально з урахуванням:
- Клінічної ситуації
- Передбачуваної стратегії лікування
- Ризику кровотечіі2
Доказова база застосування ПАТТ ґрунтується на результатах рандомізованих досліджень PLATO та TRITON-TIMI 38, в яких продемонстровано покращення клінічних результатів у разі застосування більш інтенсивної антитромбоцитарної терапії — додавання інгібітора рецептора P2Y12 до ацетилсаліцилової кислоти4
Така комбінація достовірно знижувала частоту серйозних серцево-судинних подій2,4
Пероральні інгібітори рецептора P2Y12 включають:
- Клопідогрель
- Прасугрель
- Тикагрелор6
Клопідогрель характеризується повільнішим початком дії та залежністю від печінкової біотрансформації, що зумовлює варіабельність відповіді. Натомість тикагрелор забезпечує швидший і більш виражений антитромбоцитарний ефект2.
Відповідно до рекомендацій ESC та ACC/AHA, тикагрелор належить до лікарських засобів вибору (клас I) у пацієнтів із ГКС, зокрема інфарктом міокарда з підйомом та без підйому сегмента ST5
Доказова база ефективності ПАТТ
Ефект тикагрелору проявлявся вже протягом перших 30 днів лікування та зберігався впродовж усього періоду спостереження6
Аналіз вторинних кінцевих точок показав зниження частоти інфаркту міокарда, серцево-судинної та загальної смертності при застосуванні тикагрелору
Зокрема, загальна смертність становила 4,5% проти 5,9% у групі клопідогрелю (p <0,001)6
Переваги тикагрелору були узгодженими в різних підгрупах пацієнтів незалежно від обраної стратегії лікування, включно з пацієнтами, яким проводили інвазивне втручання
До того ж у пацієнтів після стентування частота тромбозу стента була нижчою у групі тикагрелору (1,3% проти 1,9%; p = 0,009)6
Загальна частота великих кровотеч не відрізнялася між групами, однак при застосуванні тикагрелору частіше спостерігали кровотечі, які не були пов’язані з аортокоронарним шунтуванням6.
Тож результати дослідження PLATO демонструють, що застосування тикагрелору у складі ПАТТ забезпечує більш ефективне зниження ризику серцево-судинних подій та смертності порівняно з клопідогрелем у пацієнтів із ГКС6
Основні тези
Подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ) є базовим компонентом лікування ГКС, що передбачає поєднання ацетилсаліцилової кислоти з інгібітором рецептора P2Y12 для ефективного пригнічення агрегації тромбоцитів і зниження ризику тромботичних ускладнень1,2
У настановах провідних кардіологічних спільнот — Європейського товариства кардіологів (ESC), Американського коледжу кардіології (ACC) та Американської асоціації серця (AHA) — передбачають раннє призначення ПАТТ у пацієнтів із ГКС для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій2,4,5
Відповідно до рекомендацій ESC, тикагрелор належить до лікарських засобів вибору (клас I) у пацієнтів із ГКС, зокрема інфарктом міокарда з підйомом і без підйому сегмента ST5
Результати дослідження PLATO демонструють, що застосування тикагрелору у складі ПАТТ забезпечує більш ефективне зниження ризику серцево-судинних подій та смертності порівняно з клопідогрелем6
ACC (American College of Cardiology) — Американський коледж кардіології
AHA (American Heart Association) — Американська асоціація серця
ESC (European Society of Cardiology) — Європейського товариства кардіологів
ГКС — гострий коронарний синдром
ПАТТ — подвійна антитромбоцитарна терапія
1. Tersalvi G., Biasco L., Cioffi G.M. et al. Acute Coronary Syndrome, Antiplatelet Therapy, and Bleeding: A Clinical Perspective. J Clin Med. 2020; 9(7):2064. DOI: 10.3390/jcm9072064
2. 2025 ACC/AHA/ACEP/NAEMSP/SCAI Guideline for the Management of Patients With Acute Coronary Syndromes: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. DOI: 10.1161/CIR.0000000000001309
3. Furkan Karaca O., Yalman H. Pathophysiology of Acute Coronary Syndrome. In Cardiology and Cardiovascular Medicine. IntechOpen. 2025. DOI: https://doi.org/10.5772/intechopen.1009506
4. 2023 ESC Guidelines for the management of acute coronary syndromes: Developed by the task force on the management of acute coronary syndromes of the European Society of Cardiology (ESC), European Heart Journal. 2023; 44(38):3720–3826. DOI: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehad191
5. Bikdeli B., Ujueta F., Rashedi S. et al. Antiplatelet and Anticoagulant Therapy in the 2025 ACC/AHA Guideline for Acute Coronary Syndromes: Key Recommendations. JACC. 2025; 85(22):2074–2078. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jacc.2025.04.002
6. Wallentin L., Becker R.C., Budaj Andrzej et al. Ticagrelor versus Clopidogrel in Patients with Acute Coronary Syndromes. N Engl J Med. 2009; 361:1045–1057. DOI: 10.1056/NEJMoa0904327








