Порушення дренажної функції є ключовою ланкою в розвитку риносинуситів. Саме обструкція природних співусть між носовою порожниною і навколоносовими пазухами зумовлює інфекційне ураження та хронізацію запального процесу.

Ефективне лікування такого стану потребує комплексного підходу, який поєднує протинабрякову, мукорегуляторну і захисну терапію.

Чому порушується дренаж навколоносових пазух

Порушення дренажної функції обумовлено комбінацією запальних, анатомічних і функціональних факторів. Це призводить до застою слизу, гіпоксії тканин і створення сприятливих умов для вторинного інфікування¹. Основними механізмами є:

1. Набряк слизової оболонки

Набряк спричиняє звуження дренажних шляхів, ускладнює вентиляцію та порушує відтік секрету з приносових пазух. Його етіологія може бути¹:

• Інфекційного походження (вірусне запалення, бактеріальна інфекція, грибкові ураження)
• Неінфекційного походження (алергічний або вазомоторний риніт)

Якщо ж набряковий процес зачіпає євстахієву трубу (ЄТ), то відбувається її блокування. Це призводить до накопичення рідини в середньому вусі та розвитку серозного або гнійного середнього отиту².

2. Порушення мукоциліарного кліренсу

Дисфункція війчастого епітелію уповільнює транспортування слизу, що зумовлює його надмірне накопичення. Причиною може бути вдихання холодного, гарячого, сухого, забрудненого повітря або хронічне запалення. Порушення мукоциліарного транспорту не лише подовжує контакт патогенів зі слизовою, а й спричиняє вторинне бактеріальне інфікування. Це ускладнює перебіг риносинуситу та може призводити до вогнищевої або дифузійної метаплазії епітелію¹.

Ключові аспекти вибору терапії для відновлення дренажної функції

Комплексний підхід до відновлення дренажної функції має передбачати¹:

Для покращення дренажу та усунення обструкції застосовують мукоактивні лікарські засоби (ЛЗ). Вони зменшують в’язкість секрету і покращують його транспорт. Проте муколітики можуть збільшувати об’єм слизу, що в разі порушеного дренажу приносових пазух або ЄТ може призвести до його застою та погіршення стану¹.

Також призначають інтраназальні глюкокортикостероїди. Їх застосовують для зменшення запального набряку та пригнічення синтезу прозапальних цитокінів, що беруть участь у патогенезі риносинуситу¹.

Для відновлення носового дихання, дренажу та вентиляції приносових пазух застосовують назальні деконгестанти. Вони знижують кровонаповнення судин слизової оболонки порожнини носа, що сприяє зменшенню набряку¹.

Однак тривале застосування судинозвужувальних засобів може пригнічувати активність війчастого епітелію та спричиняти сухість слизової¹. Тому варто вибирати ЛЗ, що містять додаткові компоненти, які захищають і відновлюють слизову оболонку.

Роль комплексних ЛЗ у відновленні дренажу приносових пазух

Для лікування порушень носового дихання застосовують оксиметазолін, який чинить симпатоміметичну і судинозвужувальну дію. Він ефективно зменшує набряк, знижує ринорею та покращує прохідність верхніх дихальних шляхів³. Оксиметазолін у концентрації 0,05% не порушує мукоциліарного кліренсу та не є циліотоксичним⁴.

Проте важливо не лише усунути набряк, але й забезпечити відновлення слизової оболонки носа. Компоненти комплексних назальних засобів, такі як олія ромашки, евкаліптол, м’яко діють на подразнену слизову оболонку носових ходів, зволожують і захищають її від надмірного висушування³.

Ефекти додаткових компонентів у складі назальних деконгестантів

Отже, оптимальним підходом до відновлення дренажної функції приносових пазух і ЄТ є застосування комбінованих ЛЗ, які містять у своєму складі судинозвужувальну речовину і компоненти, що захищають і відновлюють слизову оболонку носа.

Основні тези

_{ЄТ — євстахієва труба
ЛЗ — лікарський засіб}