Точне та систематичне мікологічне оцінювання грибкових захворювань вух має сприяти зниженню ризику помилкового діагнозу, а також терапевтичних невдач у пацієнтів. Проте алергічний стан або бактеріальна інфекція зовнішнього слухового проходу можуть ускладнювати діагностику¹.

Які бувають збудники грибкових захворювань вух?

У розвитку отомікозу беруть участь декілька видів сапрофітних грибів, включно з пліснявими, дріжджами, рідше дерматофітами. Однак види роду Aspergillus, особливо Aspergillus niger, є найпоширенішими збудниками інфекції в усьому світі. Вид Candida є другою причиною отомікозу, а Candida albicans — найпоширеніший зі свого роду². До того ж виявлено новий і дуже вірулентний грибковий патоген C. auris. Це викликає серйозне занепокоєння з огляду на його резистентність до багатьох лікарських засобів (ЛЗ). Інфекція зовнішнього слухового каналу, спричинена грибами виду Trichophyton, може легко виникнути під час дерматофітії через аутоінфекцію³. До факторів ризику отомікозів належать⁴:

Іноді фізіологічні стани, такі як вагітність, цукровий діабет, злоякісне новоутворення та ВІЛ-інфекція, можуть провокувати захворювання⁴.

Зовнішній слуховий прохід є ідеальним середовищем для зростаннягрибів, і спостерігають збільшення випадків отомікозів не лише у пацієнтів з імунодефіцитом, а й у імунокомпетентних осіб. А враховуючи відсутність офіційних настанов лікування патології, точна ідентифікація збудників є надзвичайно важливою для вибору відповідних стратегій лікування³.

Як розпізнати отомікоз?

Діагностика отомікозу ґрунтується переважно на анамнезі, а також отоскопічному дослідженні слухового проходу та барабанної перетинки³. Симптомами грибкової інфекції вуха є⁵:

Труднощі в діагностуванні виникають, коли бактерії S. aureus, Pseudomonas spp., коагулазонегативні стафілококи або Klebsiella spp. є разом із грибами у зразках вушного матеріалу³.

Діагностичні методи

У своєму дослідженні Mao C. та співавтори розробляли програмне забезпечення з автоматичної діагностики отомікозу. Для цього вони залучили отоендоскопічну галерею зображень для навчання моделі нейронної мережі. Автори повідомили про середню точність методу (92,42%) і припустили, що цю систему можна буде використовувати для діагностики отомікозу в майбутньому³.

Короткий огляд лікарських засобів для терапії отомікозів

Антисептики, підкислювачі та кортикостероїди в комбінації з протиінфекційними ЛЗ досліджували в лікуванні отомікозу. Проте вони мають недостатньо доказів щодо їхньої високої ефективності порівняно з протигрибковими ЛЗ³.

Системні антимікотики, такі як триазольні протигрибкові засоби — флуконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, можна застосовувати при важких формах отомікозу або коли попередня місцева терапія була недієвою. Ці засоби ефективні проти інфекцій, спричинених грибами родів Candida і Aspergillus. Вони також потрібні при лікуванні захворювання за наявності таких ускладнень, як мастоїдит і менінгіт³.

Нафтифін і тербінафін, ЛЗ із групи аліламінів, є ефективними в лікуванні отомікозів завдяки вираженій протигрибковій дії. Аліламіни виявляють активність проти дерматофітів, дріжджів і пліснявих грибів⁷.

Основні тези

_{ЛЗ — лікарський засіб}