Рання ініціація іРАН при серцевій недостатності: госпіталізація як точка старту
Госпіталізація є критичним етапом ведення пацієнтів із СНзнФВ. Як використати цей період для покращення прогнозу, коли оптимізувати терапію та як забезпечити її ефективне продовження після виписки

Рання ініціація іРАН при серцевій недостатності: госпіталізація як точка старту
Ініціація та оптимізація базової терапії серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ), зокрема із застосуванням інгібіторів рецепторів ангіотензину/неприлізину (іРАН), часто відбувається із затримкою, а досягнення цільових доз залишається недостатнім, особливо в амбулаторних умовах1.
Водночас період госпіталізації дає змогу не лише стабілізувати стан пацієнта, але й своєчасно розпочати або оптимізувати базову терапію під клінічним контролем¹
У сучасних підходах госпіталізація пацієнтів із СНзнФВ, зокрема з приводу гострої декомпенсації, розглядають як важливий період для ініціації базової терапії, одним із компонентів якої є іРАН1,2.
Чому ранній старт має значення
Період після виписки залишається найуразливішим для пацієнтів із серцевою недостатністю2.
У перші 2–3 місяці після госпіталізації ризик повторних госпіталізацій і смертності є найвищим: уже протягом перших 30 днів частота повторних госпіталізацій може досягати 25%, а смертність наближатися до 10%2:

Саме тому стаціонар створює умови, за яких можна швидко й безпечно оптимізувати терапію
Призначення лікування перед випискою асоціюється з більшою ймовірністю його подальшого дотримання та оптимізації в амбулаторних умовах1.
Щодо застосування іРАН клінічні дослідження підтверджують доцільність такого підходу:
- У дослідження PIONEER-HF ініціація терапії сакубітрилом/валсартаном під час госпіталізації забезпечувала кращі клінічні результати порівняно з інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ).
Зокрема, ризик серцево-судинної смерті або повторних госпіталізацій був на 31% нижчим у перші 8 тижнів порівняно з іАПФ1
- Дослідження TRANSITION продемонструвало, що ініціація терапії сакубітрилом/валсартаном перед випискою має профіль безпеки та переносимості подібний до старту в ранньому амбулаторному періоді2
Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ESC), терапію іРАН доцільно застосовувати у пацієнтів із СНзФВ як заміну іАПФ/блокаторам рецепторів ангіотензину II у разі збереження симптомів, а також розглядати у тих, хто раніше не отримував іАПФ3
Отже, ранній старт терапії іРАН дає змогу швидше оптимізувати лікування та сприяти впливу на процеси ремоделювання міокарда4,5
Алгоритм ініціації іРАН у стаціонарі
Початок терапії має базуватися на:
Оцінці клінічного стану пацієнта, включно з рівнем артеріального тиску, функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації) та рівнем калію
Попередній терапії, зокрема застосування іАПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину II3
Якщо пацієнт отримував іАПФ, обов’язковим є 36-годинний період між закінченням приймання іАПФ і початком терапії іРАН для зниження ризику ангіоневротичного набряку3
Дозування іРАН (сакубітрил/валсартан):
У клінічно стабільних пацієнтів терапію доцільно розпочинати зі стартової дози 49 мг/51 мг двічі на добу сакубітрилу/валсартану відповідно2,3
У пацієнтів із гіпотензією в анамнезі, помірним зниженням ШКФ або відсутністю попередньої терапії рекомендована нижча стартова доза – 24 мг/26 мг двічі на добу сакубітрилу/валсартану відповідно2,3
Після ініціації терапії необхідний контроль артеріального тиску, рівнів креатиніну, калію та глюкози, зокрема через 1–2 тижні від початку лікування1,3
Оцінювання пацієнта перед ініціацією іРАН
Ініціацію терапії іРАН (сакубітрил/валсартан) у стаціонарі доцільно проводити у пацієнтів після досягнення гемодинамічної стабілізації.
До основних критеріїв, що дають змогу розпочати лікування, належать1,6:

Титрація терапії: у стаціонарі та після виписки
Оптимізацію дозувань не слід відкладати до амбулаторного етапу. Навпаки, ранній період після стабілізації є найсприятливішим для титрації1.
Підвищення дози зазвичай проводять кожні 2–4 тижні до досягнення цільової дози сакубітрилу/валсартану 97 мг/103 мг двічі на добу2,3
Під час титрації необхідно орієнтуватися на безпеку терапії. Допустимими вважають3:
- Помірне підвищення рівня креатиніну (до 50%) за умови збереження ШКФ >25 мл/хв/1,73 м²
- Рівень калію <5,5 ммоль/л
Дані дослідження STRONG-HF демонструють, що:
Інтенсивна стратегія титрації в ранні терміни після стабілізації достовірно знижує ризик несприятливих серцево-судинних подій та повторної госпіталізації7,8
Після виписки рекомендовано ранній контрольний візит через 1–2 тижні з оцінюванням ознак застою, переносимості лікування та подальшою ініціацією або титрацією терапії3.
Отже, рання ініціація іРАН у стаціонарі є сучасним стандартом лікування СНзнФВ1,2.
Виключити ознаки персистуючої застійної недостатності
Оптимізувати пероральну терапію
Після виписки рекомендовано ранній контрольний візит через 1–2 тижні з оцінюванням ознак застою, переносимості лікування та подальшою ініціацією або титрацією терапії3.
Отже, рання ініціація іРАН у стаціонарі є сучасним стандартом лікування СНзнФВ1,2.
Госпіталізація дає змогу не лише стабілізувати стан пацієнта, а й своєчасно розпочати та оптимізувати базову терапію, оцінити її переносимість і визначити подальшу тактику ведення пацієнтів із СНзнФВ1,7
Основні тези:
Госпіталізацію пацієнтів із СНзнФВ, зокрема з приводу гострої декомпенсації, розглядають як ключовий період для ініціації базової терапії, одним із компонентів якої є іРАН1,2
Період після виписки є найуразливішим: у перші 2–3 місяці ризик повторних госпіталізацій і смертності є найвищим, а протягом перших 30 днів частота повторних госпіталізацій може досягати 25%, а смертність наближатися до 10%2
Ініціація терапії під час госпіталізації підвищує ймовірність її подальшого продовження та титрації після виписки1
У дослідженні PIONEER-HF ініціація лікування сакубітрилом/валсартаном під час госпіталізації порівняно з іАПФ асоціювалася зі зниженням ризику серцево-судинної смерті або повторних госпіталізацій на 31% у перші 8 тижнів1
Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.
Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.
1.Dixit N.M., Shah S., Ziaeian B. et al. Optimizing Guideline-directed Medical Therapies for Heart Failure with Reduced Ejection Fraction During Hospitalization. US Cardiol. 2021; 15:e07. DOI: 10.15420/usc.2020.29
2.Wachter R., Senni M., Belohlavek J. et al.; TRANSITION Investigators. Initiation of sacubitril/valsartan in haemodynamically stabilised heart failure patients in hospital or early after discharge: primary results of the randomised TRANSITION study. Eur J Heart Fail. 2019; 21(8):998–1007. DOI: 10.1002/ejhf.1498
3.McDonagh T.A., Metra M., Adamo M. et al. ESC Scientific Document Group. 2021 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure. Eur Heart J. 2021; 42(36):3599–3726. DOI: 10.1093/eurheartj/ehab368
4.Waqas S., Raymond C., Arshad K. et al. Association of Inpatient Initiation of Sacubitril/Valsartan With Short and Intermediate-Term Readmissions in Patients Hospitalized for Heart Failure: A Retrospective Cohort Study. Cardiology and Cardiovascular Medicine. 2026; 10:01–05. DOI: 10.26502/fccm.92920477
5.Sakhamuri N., Athiyaman S., Randhi B. et al. Sacubitril/Valsartan in Heart Failure Hospitalization: Two Pills a Day to Keep Hospitalizations Away? Cureus. 2023; т15(4):e37335. DOI: 10.7759/cureus.37335
6.Morrow D.A., Velazquez E.J., Desai A.S. et al. Sacubitril/Valsartan in Patients Hospitalized With Decompensated Heart Failure. J Am Coll Cardiol. 2024; 83(12):1123–1132. DOI: 10.1016/j.jacc.2024.01.027
7.Girerd N., Leclercq C., Hanon O. et al. Optimisation of treatments for heart failure with reduced ejection fraction in routine practice: a position statement from a panel of experts. 2023; 76(10):813–820. DOI: 10.1016/j.rec.2023.03.005
8.Biegus J., Pagnesi M., Davison B. et al. High-intensity care for GDMT titration. Heart Fail Rev. 2024; 29(5):1065–1077. DOI: 10.1007/s10741-024-10419-5








