Оксана Юріївна Молода
Авторка медичних матеріалів
Сімейна лікарка, фтизіопульмонолог
Риносинуситом називають запалення слизової носа та приносових пазух, обов'язковими симптомами якого є виділення та закладеність носу. Також пацієнти можуть скаржитися на кашель, головний біль, що посилюється при нахилі голови вперед, втрату нюху.
Риносинусити поділяються на гострі та хронічні (гострі - симптоми зберігаються до 12 тижнів, хронічні - понад 12 тижнів).
Саме тому не кожен нежить закінчується за тиждень й не варто очікувати швидкого одужання й відновлення, якщо запальний процес розповсюджується на придаткові пазухи носа.
В свою чергу, гострий риносинусит ми можемо розділяти на бактеріальний, вірусний та поствірусний:
Вірусний риносинусит триває близько тижня і, зазвичай, не потребує специфічного лікування, крім промивання носу сольовими розчинами та симптоматичної терапії (використання судинозвужувальних препаратів у дітей старше 6 років та дорослих при вираженій закладеності носа та/або гіпертонічних сольових розчинів).
Поствірусний риносинусит має ту ж симптоматику, але триває понад 10 днів. Лікування також симптоматичне, проте рекомендовано додавати назальні кортикостероїди (мометазон) курсом до 14 днів.
Бактеріальний риносинусит супроводжується вираженим болем (головним та локальним), гнійними виділеннями з носа, лихоманкою, змінами лабораторних показників (підвищення ШОЕ та рівня С-реактивного білку).
Обов’язковим є призначення антибіотикотерапії СИСТЕМНО (не у вигляді крапель у ніс!!!) курсом на 7-10 днів.
Препаратами першої лінії є високодозові форми амоксициліну/клавуланату. Макроліди призначаються лише за умови високого ризику наявності атипової флори. Препаратами вибору є цефалоспорини 3 покоління.
До питань лікування ми ще повернемося, а зараз поговоримо трохи про поширеність даної проблеми.
Епідеміологія
Згідно наукових джерел, дорослі та діти мають, в середньому, до 5 епізодів вірусного риносинуситу за рік. Діти до 6 років - до 10-12 епізодів. Проте бактеріальною інфекцією ускладнюється лише близько 2% риносинуситів.
Найчастіші збудники вірусного риносинуситу - аденовірус, риновірус, респіраторно-синцитіальний вірус, вірус грипу. Бактеріальний риносинусит найчастіше спричинений Streptococcus pneumoniae (пневмокок) та Haemophilus influenzae (гемофільна паличка).
Фактори ризику виникнення риносинуситу:
Викривлення носової перегородки.
Вихід пломбувального матеріалу у гайморові пазухи внаслідок стоматологічних втручань.
Використання назогастрального зонду протягом тривалого часу.
Синдром Картагенера (циліарна дискінезія).
Стани, що супроводжуються постійним набряком слизової (алергічний та вазомоторний риніт).
Скарги
Найчастішими скаргами при риносинуситі є виділення,та закладеність носу.
Виділення можуть бути БУДЬ-ЯКОГО кольору, інколи можуть бути з домішками крові та мати неприємний запах. При бактеріальному риносинуситі, найчастіше, дуже густі.
Однобічні виділення з неприємним запахом завжди треба диференціювати зі стороннім тілом носоглотки!!! Особливо у дітей.
Закладеність носа може бути постійною, або виникати періодично (наприклад, в горизонтальному положенні, або в приміщенні з сухим теплим повітрям)
Для риносинуситу більш характерна однобічна закладеність носа.
Головний біль, що посилюється при нахилі голові вперед, може бути пульсуючим, розпираючим, а також біль при натисканні в проекції гайморових та лобних пазух. При ураженні основної пазухи та комірок гратчастої кістки може бути "біль всередині голови"
Кашель. Є частим симптомом при риносинуситі. У дітей взагалі може бути єдиним симптомом риносинуситу. Зазвичай, посилюється вночі та/або в горизонтальному положенні.
Порушення нюху. Цей симптом віднедавна почали асоціювати з covid-19, проте порушення сприйняття запахів може бути й при риносинуситах, спричинених іншими збудниками. Більше характерний для хронічних синуситів та одонтогенних (спричинених стоматологічним втручанням).
Діагностика
У переважній більшості випадків для діагностики достатньо ендоскопічного огляду порожнини носа. Проте, допоміжними є рентгенологічні методи обстеження (рентгенографія та комп'ютерна томографія придаткових пазух носа).
У дітей потрібно уникати зайвого променевого навантаження, тому рентгенологічна діагностика має використовуватися перед плановими оперативними втручаннями, підозрі на пухлину, дуже важкому перебігу хвороби, у пацієнтів з імунодефіцитом тощо.
Лікування
Лікування риносинуситу спрямоване на скорочення тривалості симптомів, запобігання хронізації захворювання та розвитку ускладнень.
Крім вищеперерахованих промивання носу сольовими розчинами, використання деконгестантів, назальних кортикостероїдів та антибіотиків за потреби, використовують постійний назальний душ, антигістамінні препарати та, за необхідності, розглядають хірургічне лікування (перевагу при цьому надають ендоскопічним хірургічним втручанням - ffes - functional endoscopic sinus surgery).
Важливим аспектом профілактики риносинуситів є вакцинація від пневмококової інфекції та від грипу.
