З’являється все більше доказів того, що вірусні інфекції спричиняють різні неврологічні та когнітивні захворювання¹.

Вірусні нейроінфекції можуть призводити до персистенції, що спричиняє клінічні прояви з незворотними, інколи смертельними наслідками¹.

Важко підтвердити, чи персистують віруси у центральній нервовій системі (ЦНС) протягом тривалого часу, оскільки немає методів їх візуалізації в реальному часі¹. Це впливає й на подальше лікування.

Розглядаємо детальніше, як все ж таки можна діагностувати та лікувати персистуючі вірусні нервові інфекційні захворювання.

Взаємодія вірусів і нервової системи

Багато вірусних патогенів можуть спричиняти ураження через роки після гострої інфекції, безпосередньо завдаючи шкоди через індуковану вірусом загибель клітин і порушення їхніх функцій. Також є ймовірність імуноопосередкованих ушкоджень². До відомих персистуючих вірусних інфекцій, пов'язаних із розвитком захворювань ЦНС, належать^2,3:

1. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)
2. Вірус японського енцефаліту
3. Віруси грипу
4. Цитомегаловірус
5. Віруси герпесу
6. Вірус Varicella zoster
7. SARS-CoV-2
8. Ентеровірус

Віруси потрапляють у ЦНС зазвичай трьома шляхами^3,4:

Коли віруси проникають в організм, вони запускають запальні процеси, які порушують ГЕБ. Це активує мікроглію. Вона накопичується навколо нейронів, що призводить до ушкодження нервових клітин³.

Після потрапляння в ЦНС віруси розповсюджуються від клітини до клітини³. Клітини мозку створюють умови для тривалого приховування вірусів, їх збереження та мутацій⁵. Періодично віруси можуть виходити з ЦНС та інфікувати периферичні тканини⁵. Мозок стає вірусним резервуаром, і нейротропні віруси можуть призвести до захворювання як негайно, так і через тривалий час^1,5.

Так, більшість випадків гострого енцефаліту в дорослих, спричиненого вірусами простого герпесу, зумовлено саме реактивацією латентної інфекції⁶.

Крім енцефаліту, віруси стають причиною менінгіту, мієліту та менінгоенцефаліту, а також впливають на розвиток хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, синдрому Гієна — Барре, розсіяного склерозу та епілепсії^3,4.

Розглянемо кроки діагностики вірусного інфікування.

Діагностика вірусних нервових уражень

Невід’ємні етапи діагностики пацієнтів із підозрою на вірусне неврологічне захворювання передбачають збирання таких даних⁶:

• Анамнез хвороби — оцінювання тривалості симптомів та основної області порушення нервової функції
• Супутні симптоми — головний біль, менінгізм, лихоманка, висип, респіраторні або шлунково-кишкові симптоми
• Здатність до формування імунної відповіді — приймання імуносупресивних засобів, ВІЛ-статус, вакцинальний статус
• Ризик інфікування — пора року, подорожі, професійна діяльність
• Неврологічні ознаки — змінений психічний стан, дисфазія, характер судомної активності, локалізація м'язової слабкості, сенсорні симптоми або атаксія
• Системні ознаки — порушення гемодинаміки, ураження шкіри, очей, голови та шиї, респіраторні прояви

Візуалізація головного мозку є першим кроком у виявленні потенційної інфекції ЦНС⁷. Її основна мета — виключити об’ємні ураження, такі як абсцес, пухлина, набряк або гідроцефалія, що можуть спричинити грижу мозку під час люмбальної пункції⁷. Перед проведенням люмбальної пункції візуалізація мозку є обов’язковою⁷.

Комп’ютерну томографію використовують для скринінгу внутрішньочерепних утворень, однак її діагностична цінність може бути обмеженою⁷. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) зараз широко визнана як кращий метод для виявлення ранніх змін у ЦНС при підозрі на будь-які вірусні інфекції⁷. Так, чутливість МРТ головного мозку для виявлення енцефаліту, спричиненого вірусом герпесу, становила 81%, а специфічність — 100%⁶.

МРТ мозку⁶

Енцефаліт, спричинений вірусом простого герпесу, характеризується змінами на МРТ, які включають підвищення інтенсивності сигналу та набряк у скроневих частках із поширенням на острівцеву кору та лімбічну систему⁶

Наступним етапом після виключення наявності об’ємних уражень мозку є діагностична люмбальна пункція⁶.

Характерні зміни у спинномозковій рідині (СМР) при певних вірусних інфекціях ЦНС представлено в таблиці⁷:

Важливим методом діагностики вірусних інфекцій є обстеження СМР на наявність вірусних нуклеїнових кислот⁷. Основним методом діагностики більшості випадків вірусного менінгіту є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що характеризується високою чутливістю та специфічністю⁷. Швидкість отримання результатів робить тестування СМР за допомогою ПЛР пріоритетним методом діагностики⁷. ПЛР на виявлення вірусу простого герпесу у СМР уважають "золотим стандартом" для діагностики герпетичного менінгіту та енцефаліту⁷. Специфічність тесту при цьому становить майже 98%, а чутливість — від 94% до 100%⁷.

Методи лікування вірусних інфекцій ЦНС

Лікування захворювань ЦНС, спричинених вірусами, має бути індивідуальним і враховувати етіологію захворювання, його стадію, тяжкість, наявність ускладнень, вік пацієнта⁸.

Основні напрями терапії включають⁸:

Пацієнти потребують також частого контролю стану свідомості та розвитку таких ускладнень, як судомний синдром і підвищення внутрішньочерепного тиску⁸.

Зважаючи на персистенцію та латентність вірусів, найкращою терапевтичною стратегією проти вірусних інфекцій ЦНС є запобігання їм за допомогою вакцин⁴. Однак при гострих станах важливо якнайшвидше розпочати противірусну терапію, щоб сповільнити, зупинити або навіть змінити перебіг захворювання⁴. У цих випадках пацієнти не отримають очевидної користі від лікування вакцинами, яким потрібен час для активації імунної системи⁴.

Противірусні лікарські засоби^4,7

Установлено, що ацикловір також виявляє противірусну активність проти цитомегаловірусу, вірусу Епштейна — Барр і вірусу герпесу людини 6 типу⁹. Валацикловір — це L-валіновий ефір ацикловіру, який підвищує його біодоступність при пероральному прийомі⁴. Його застосовують у ситуаціях, коли введення ацикловіру неможливе⁴. У дозуванні 1000 мг кожні 8 годин валацикловір демонструє стійкі концентрації в СМР вище цільових протягом 20-денного періоду лікування⁷. Адже однією з проблем противірусного лікування є недостатні внутрішньоклітинні концентрації противірусних засобів, що може бути причиною неефективності такого лікування⁴.

Також валацикловір зменшує тривалість больового синдрому і кількість хворих із зостер-асоційованим болем, включно з гострою та постгерпетичною невралгією⁹.

Основні тези

_{ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ГЕБ — гематоенцефалічний бар’єр
МРТ — магнітно-резонансна томографія
ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція
СМР — спинномозкова рідина
ЦНС — центральна нервова система}