Оксана Юріївна Молода
Авторка медичних матеріалів
Сімейна лікарка, фтизіопульмонолог
Туберкульоз є однією з основних причин захворюваності та смертності від інфекційних хвороб. За підрахунками, ~⅓ населення світу (2–3 мільярди) інфіковано мікобактеріями туберкульозу.
Туберкульозний ендобронхіт - це форма позалегеневого туберкульозу, коли спостерігається ізольоване ураження мікобактерією туберкульозу стінки бронхів.
Отже, первинно пацієнт звертається до лікаря зі скаргами на тривалий малопродуктивний (або й зовсім непродуктивний) кашель.
І починається шлях обстежень:
Рентгенологічно (навіть на КТ ОГК) жодних змін у легенях
Гастроезофагальну рефлюксну хворобу виключено
Загальноклінічні аналізи загалом у нормі
Спірометрія без суттєвих відхилень
Дуже рідко в таких випадках лікарю спадає на думку відправити пацієнта на БРОНХОСКОПІЮ
А тим часом, при підозрі на туберкульоз легень швидким і дешевим скринінговим тестом є мікроскопічне дослідження мазка харкотиння; його потрібно виконати ≥3-кратно (≥1 раз забір харкотиння проводять вранці натще).
Якщо пацієнт спонтанно не відкашлює, харкотиння можна спровокувати (індукувати) гіпертонічним розчином NaCl або провести забір промивних вод при бронхоскопії.
Крім того, рекомендовано дослідження викашляного безпосередньо після бронхоскопії харкотиння.
Відповідно до сучасних стандартів щодо тактики при туберкульозі, одну пробу харкотиння слід дослідити методом швидкого молекулярного тесту, який виявляє генетичний матеріал мікобактерій туберкульозу і одночасно їх резистентність до медикаментів.
ВООЗ рекомендує тест Xpert MTB/RIF Ultra, в Україні це регламентовано Наказом МОЗ 102 від 19.01.2023р.
Клінічний матеріал, отриманий різними методами (індуковане харкотиння, бронхіальні та шлункові промивні води) слід дослідити бактеріологічним методом мікроскопії мазка та посіву на рідкі і тверді середовища.
Позалегеневий туберкульоз є серйозною діагностичною проблемою, оскільки виникає в місцях, з яких часто важко отримати матеріал для дослідження, а зібраний матеріал, як правило, містить мало мікобактерій.
У осіб з підозрою на позалегеневий туберкульоз, слід намагатись отримати відповідні зразки з місць, уражених патогенним процесом, і дослідити їх мікробіологічним методом, включаючи тестування на наявність генетичного матеріалу M. tuberculosis complex, бажано з використання високо чутливого тесту (Xpert MTB / RIF Ultra). У частині випадків діагноз ґрунтується на гістопатологічній картині.
Саме тому медпрацівникам важливо:
не забувати в діагностичному пошуку про туберкульоз, незалежно від соціального статусу людини!
не ігнорувати анкетування на фактори ризику розвитку туберкульозу!
не обмежуватися "стандартними" методами обстеження, якщо результати їх не задовільняють запиту! (Тобто, якщо ви не отримали відповідь на запитання "чому пацієнт кашляє" за допомогою рентгену/спірометрії/ФГДС... тощо.
НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЬ! ШУКАЙТЕ ДАЛІ!
Пацієнтам, в свою чергу, важливо:
не заперечувати можливості наявності в себе туберкульозу
вчасно звертатися до лікаря
не відмовлятися від запропонованих обстежень (бронхоскопію не дуже люблять, бо процедура трохи неприємна)
За умови вчасно розпочатого лікування, туберкульозний ендобронхіт повністю виліковний.
Через 2-3 тижні від початку лікування пацієнт стає абсолютно безпечним для оточуючих і може працювати/контактувати з людьми.
1. Наказ МОЗ №102 "Стандарти допомоги "Туберкульоз" від 19.01.2023.
2. Настанова ВОЗ "Туберкульоз" 2022 рік.
