Судинозвужувальні назальні засоби широко застосовують при ринітах різного походження, адже вони ефективно усувають набряк слизової оболонки носа і полегшують дихання. Проте чи достатньо лише цього ефекту для повноцінного відновлення функції носового дихання, оскільки короткочасна дія деконгестантів може супроводжуватися небажаними ефектами¹?

Які чинники визначають ефективність терапії риніту та чому сучасні методи виходять за межі лише судинозвужувальної дії, читайте далі.

Що варто враховувати при застосуванні назальних деконгестантів

Набряк слизової оболонки носа — ключова ланка патогенезу риніту незалежно від його етіології. У відповідь на запалення кровоносні судини в носовій порожнині розширюються, слизова оболонка набрякає та збільшується секреція слизу. Це призводить до порушення потоку повітря та закладеності носа².

Дія назальних деконгестантів (НД) спрямована саме на зменшення набряку. НД стимулюють α-адренорецептори судин слизової оболонки та зумовлюють їх вазоконстрикцію. Внаслідок цього зменшується набряк і покращується прохідність носових ходів¹.

Однак судинозвужувальні лікарські засоби попри здатність полегшувати носове дихання можуть мати низку обмежень:

Щоб зменшити ризик розвитку медикаментозного риніту, перевагу слід віддавати НД із тривалою дією, наприклад оксиметазоліну^1,3. Його ефект зберігається протягом 10–12 годин, що дає змогу знизити частоту застосування до 2 разів на добу і зменшити ризик залежності та виснаження рецепторів³. Також оксиметазолін у концентрації 0,05% не порушує мукоциліарного кліренсу та не є циліотоксичним⁴.

Як додаткові компоненти у складі НД покращують ефективність терапії

Щоб мінімізувати небажані ефекти судинозвужувальних засобів, сучасні НД мають містити додаткові компоненти, які³:

Які додаткові компоненти застосовують:

Отже, додавання до судинозвужувальної речовини протизапальних, антисептичних і зволожувальних компонентів дає змогу зробити терапію риніту ефективнішою та комфортнішою для пацієнтів¹.

Основні тези

_{НД — назальний деконгестант}