Механізми болю при хронічному панкреатиті (ХП) є складними, що обмежує ефективність консервативних методів лікування¹. З огляду на це обґрунтованим є вплив на патогенетичні механізми, зокрема оксидативний стрес, який є пусковим механізмом запалення і зрештою болю^1,2.

У статті аналізуємо, як цільовий вплив може посилити ефективність терапії ХП та які підходи є доцільними, зважаючи на патогенетичні особливості захворювання.

Вплив на патогенетичні механізми болю при ХП

Окислювальний стрес вважають одним із переважних механізмів розвитку запалення підшлункової залози незалежно від етіології. Цей стрес виникає внаслідок впливу ксенобіотиків, як-от алкоголь, нікотин та інші, що метаболізуються за допомогою I та II фаз детоксикації. Такі механізми знешкодження діють і в підшлунковій залозі. Тому оксидативний стрес може значно посилюватись у пацієнтів із ХП².

Вважають, що оксидативний стрес визначає й гістологічні зміни, наприклад фіброз і некроз, а також інтенсивність клінічних симптомів, зокрема болю при ХП³.

Тому вплив на патогенетичні механізми може бути обґрунтованим у цьому зв’язку, оскільки матиме не тільки симптоматичний характер.

Антиоксиданти в комплексній терапії болю

Застосування антиоксидантів у пацієнтів із ХП корелює з аналгетичним ефектом. Цього можна досягти завдяки впливу на оксидативний стрес і зупиненню фіброзного каскаду. Тому антиоксиданти можуть бути частиною комплексного лікування болю в пацієнтів із ХП, особливо для мінімізації застосування опіоїдів³.

Основні тези

_{ХП — хронічний панкреатит}