Збереження якості життя пацієнта в довгостроковій перспективі — непросте завдання, що постає перед лікарем-психіатром. Важливо знайти баланс між ефективністю терапії та ризиком виникнення побічних ефектів у кожному конкретному випадку. Це потребує критичного підходу до вибору антипсихотичних лікарських засобів (ЛЗ) із урахуванням їх відмінностей щодо ефективності та переносимості. Розглядаємо ключові аспекти, на які треба звертати увагу при прийнятті рішення.

Первинне оцінювання стану перед призначенням антипсихотичної терапії

Для вибору оптимальної антипсихотичної терапії для тривалого лікування шизофренії критично важливо обговорити потенційні побічні ефекти з пацієнтом чи його опікуном. Можливими ризиками є¹:

Саме ризик появи зазначених побічних ефектів обумовлює потребу в проведенні базового обстеження пацієнта перед початком лікування, яке має включати¹:

Вибір антипсихотичного засобу

Під час лікування шизофренії гостро постає питання щодо прихильності до терапії, оскільки понад 50% пацієнтів не дотримуються призначеної схеми лікування².

У широкомасштабному дослідженні EUFEST оцінювали ефективність антипсихотичних ЛЗ при першому епізоді шизофренії та частоту припинення лікування з усіх причин через 1 рік терапії².

Оланзапін продемонстрував найнижчий рівень припинення лікування пацієнтами попри можливий ризик розвитку метаболічних розладів, включно з порушенням толерантності до глюкози та збільшенням маси тіла². Водночас останній побічний ефект може мати користь для пацієнтів із нервовою анорексією³. 

Варто зазначити, що ймовірність виникнення таких побічних ефектів, як паркінсонізм або акатизія при застосуванні оланзапіну зіставна з плацебо². При цьому оланзапін вирізняється серед інших антипсихотичних ЛЗ, як-от клозапін, амісульприд та рисперидон, з погляду ступеня впливу на позитивні та негативні симптоми шизофренії⁴. 

Отже, щодо лікування шизофренії пріоритетнішим для пацієнта та лікаря є ефективне зменшення симптомів, ніж уникнення потенційних побічних ефектів антипсихотичної терапії².

Гіперпролактинемія: недооцінена проблема 

Прийом АЗ є найчастішою причиною медикаментозного підвищення пролактину. Клінічні прояви даного стану насамперед стосуються репродуктивної системи. Але, крім порушення менструального циклу, зниження лібідо, виникнення еректильної дисфункції та галактореї, гіперпролактинемія може спричинити розвиток⁵:

Варто зауважити, що пацієнти можуть соромитись повідомляти про такі симптоми. Тому поширеність гіперпролактинемії часто є недооціненою⁵.

Ступінь впливу антипсихотичних ЛЗ на рівень пролактину різниться: він  може варіюватися від легкого підвищення пролактину до значних змін⁵*:

Фокус на інтервалі QT

Одним із аспектів, що викликає занепокоєння серед психіатрів при призначенні антипсихотичних ЛЗ, є потенційне подовження інтервалу QT. При цьому збільшується ризик розвитку такого типу шлуночкової аритмії як torsades de pointes, що загрожує раптовою серцевою смертю. Загалом збільшення інтервалу QT менш ніж на 5 мс не матиме клінічного значення⁶.

Найбільший потенціал щодо подовження інтервалу QT мають типові АЗ, наприклад тіоридазин, галоперидол та хлорпромазин. Хоча вважають, що атипові антипсихотичні ЛЗ не мають такого побічного ефекту, це не відповідає дійсності⁶. Наприклад, кветіапін може подовжувати інтервал QT на 6-15 мс⁷. Згідно з дослідженням Harrigan E.P. та співавторів, лише оланзапін і рисперидон  показали клінічно незначуще подовження інтервалу QT— 3,6 мс і 1,7 мс відповідно⁸.

Попри ймовірні метаболічні побічні ефекти оланзапін має сприятливий загальний профіль безпеки та доведену ефективність у зменшенні симптомів шизофренії². Оланзапін, представлений в Україні під торгівельною назвою Адажио®⁹, є біоеквівалентним оригінальному ЛЗ — їх ефективність і безпека повністю зіставні¹⁰.

Основні тези

*Адаптовано з джерела №5. Лікарські засоби розташовано не в порядку збільшення їх впливу на пролактин.

 EUFEST (The European First Episode Schizophrenia Trial) — Європейське випробування першого епізоду шизофренії

АЗ - антипсихотичний засіб