Грибкові інфекції шкіри та її придатків уражають до 25% населення в усьому світі та мають тенденцію до зростання. Їх поширеність варіюється залежно від географії та специфіки населення, відрізняються також і збудники¹. Більшість поверхневих інфекцій шкіри та деякі типи оніхомікозу лікують за допомогою місцевої протигрибкової терапії. Тому вибір оптимального антимікотика є актуальним питанням для лікарів^2,3.

Переваги топічної антимікотичної терапії

Рішення щодо системного, місцевого чи комбінованого лікування грибкових інфекцій є індивідуальним для кожного пацієнта і залежить від клінічних проявів, поширеності, тривалості захворювання та наявності супутніх патологій^3,4.

Останнім часом у терапії поверхневих мікозів набуває популярності застосування топічних ЛЗ завдяки низці їх переваг^1,5:

Нафтифіну гідрохлорид у лікуванні дерматомікозів

Нафтифіну гідрохлорид — аліламін, що першим у своєму класі став доступним для клінічного застосування⁶. Він активний щодо більшості дерматофітів, дріжджових, пліснявих (Aspergillus) та інших грибків⁷. Характерною відмінністю нафтифіну є його протизапальна дія, що допомагає в усуненні симптомів запалення та свербежу, які часто супроводжують дерматомікози^6,7.

Висівкоподібний лишай (ВЛ)

Висівкоподібний лишай (різнокольоровий лишай) —  хронічна грибкова інфекція шкіри, збудником якої є Malassezia furfur. Поширеність коливається від 5% до 10% у помірному кліматі та 40-50% у тропіках чи субтропіках. Найчастіше проявляється плямами з ознаками дрібнопластинчастого лущення та свербежу на ділянках тіла, схильних до гіперпродукування себуму⁸.

Лікування ВЛ переважно місцеве — більшість пацієнтів позитивно реагує на топічну антимікотичну терапію.

Нафтифіну гідрохлорид у лікуванні оніхомікозу

Майже 60% патологій нігтьових пластин спричинено грибковою інфекцією — оніхомікозом. Відомих збудників оніхомікозів зазвичай поділяють на три групи: дерматофіти, дріжджоподібні гриби роду Candida і плісеневі грибки⁹. Прояви грибка нігтів можуть бути різними залежно від збудника, тривалості захворювання, поширеності та наявності коморбідних станів. Вибір лікувальної тактики є суворо індивідуальним і має враховувати всі наведені вище критерії. Зокрема, місцеве лікування застосовують при грибкових інфекція нігтів легкого та середнього ступеня тяжкості, а також у разі протипоказань для системної терапії².

Ефективність застосування нафтифіну гідрохлориду як місцевого протигрибкового ЛЗ було продемонстровано при лікуванні оніхомікозу в пацієнтів із коморбідними станами, що унеможливлюють проведення системної антимікотичної терапії. В дослідженні брали участь пацієнти, які мали поєднану патологію — псоріатичне ураження та грибкову інфекцію нігтів⁴. 

Згідно з результатами дослідження у 70,2% пацієнтів досягнуто повного мікологічного одужання через 9 місяців. Нафтифіну гідрохлорид є ефективним при лікуванні оніхомікозу як монотерапія⁴.

Нафтифіну гідрохлорид у лікуванні кандидозів

Щороку грибки роду Candida спричиняють 1 мільярд випадків захворювань¹. Вони є частиною нормальної мікробіоти організму та набувають патогенності при зниженні його захисних механізмів^8,10. Клінічні прояви інфекції Candida розрізняють як ураження слизових оболонок та шкіри й ураження внутрішніх органів, що є важливим при виборі тактики лікування. Легкі та помірно виражені прояви кандидозу шкіри та слизових оболонок перш за все лікують місцевими фунгіцидними засобами¹¹.

Ефективність нафтифіну в топічному лікуванні кандидозу шкіри досліджували в 60 пацієнтів. Через 3 тижні отримали такі результати: 77% пацієнтів досягли повного мікологічного і клінічного одужання. Нафтифін є ефективним у лікуванні кандидозу шкіри^12,13.

Основні тези

_{ВЛ  —  висівкоподібний лишай
ЛЗ  —  лікарський засіб
ШКТ — шлунково-кишковий тракт}