Порушення сну — один із найпоширеніших симптомів великого депресивного розладу (ВДР). До того ж безсоння часто заважає досягненню ремісії та підвищує ризик рецидивів. Вибір оптимальної фармакотерапії ускладнюється різним впливом антидепресантів на сон^1,2. Тож як визначити оптимальну тактику ведення пацієнтів із ВДР і порушеннями сну, розповідаємо далі.

Особливості впливу антидепресантів на сон

Для лікування пацієнтів, у яких депресія поєднується зі скаргами на сон, широко застосовують антидепресанти. Хоча така терапія загалом покращує самопочуття, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІЗЗН) можуть змінювати структуру сну, особливо на початку лікування^1-3. За даними полісомнографії, вони^1,4:

• Збільшують латентність фази швидкого сну (REM-сон), тобто час від моменту, коли людина засинає, і до початку REM-фази
• Пригнічують REM-сон
• Порушують загальну безперервність сну

Згідно з даними FDA, безсоння, спричинене СІЗЗС, спостерігають у 17% учасників клінічних досліджень порівняно з 9% у групі плацебо. СІЗЗН ставали причиною безсоння в середньому в 13% пацієнтів порівняно з 7% у групі плацебо⁴.

Для усунення цих несприятливих ефектів часто потрібні бензодіазепіни або снодійні засоби (наприклад, золпідем або зопіклон). У даному разі є ризик, що пацієнт не зможе припинити таке лікування після 14–28 днів терапії через розвиток залежності від цих лікарських засобів (ЛЗ)^2,4.

На відміну від СІЗЗС та СІЗЗН седативні антидепресанти, такі як міртазапін^1,4:

Седативні антидепресанти дійсно можуть допомогти зменшити застосування бензодіазепінів у пацієнтів із ВДР. Проте їх седативна дія може стати проблемою при тривалому підтримувальному лікуванні⁴. Зокрема, застосовуючи міртазапін, велика кількість пацієнтів (54%) відчуває надмірну сонливість. До того ж при його застосуванні також може збільшуватися вага⁴.

Одним із підходів до ведення пацієнтів із ВДР і безсонням є призначення неседативних мелатонінергічних антидепресантів. Це патофізіологічно обґрунтовано тим, що мелатонін є ключовим гормоном, який регулює ініціацію сну¹.

Ефективність мелатонінергічних антидепресантів при депресії та порушенні сну

Антидепресантом, що поєднує агоністичну дію на мелатонінергічні рецептори МT1 і МT2 та антагоністичну дію на серотонінові рецептори 5-HT_2c, є агомелатин⁴.

Ефективність агомелатину в лікуванні ВДР підтверджено плацебо-контрольованими дослідженнями, зокрема:

Основні тези

_{* Застосування off-lable (не за призначенням)
FDA (The United States Food and Drug Administration) — Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (США)
REM — фаза швидкого сну
ВДР — великий депресивний розлад
ЛЗ — лікарський засіб
МРТ — магнітно-резонансна томографія
СІЗЗС — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
СІЗЗН — селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну}