Епісклерит: сучасний погляд на проблему та менеджмент

02 лютого 2025

12 хв

Епісклерит — це запалення поверхневого шару ока, що зазвичай минає самостійно та не впливає на зір. Дізнайтесь більше про його симптоми, причини та сучасні підходи до лікування.

Зацікавилися?

Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.

Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.

Епісклерит: сучасний погляд на проблему та менеджмент

Статті Офтальмологія Діагностика Епісклерит

02 лютого 2025

12 хв

Авторка матеріалу

Марина Олексіївна Целіщева

Авторка матеріалів

Лікар - офтальмолог

Член ASOEP (асоціація фахівців з офтальмопластики та очного протезування).

Детальніше

Епісклерит — це доброякісне, зазвичай самолімітуюче запальне захворювання, що вражає епісклеру — тонкий шар пухкої сполучної тканини, розташований між склерою та кон’юнктивою. Цей шар містить поверхневу васкулярну сітку, яка бере участь у живленні склери, тому запалення в ньому швидко проявляється локалізованою або дифузною гіперемією, помірним набряком і інфільтрацією запальними клітинами.

Запальний процес здебільшого обмежується поверхневими тканинами, не залучаючи глибокі структури ока, такі як склера, райдужка чи циліарне тіло, і не впливає на зорову функцію, що відрізняє епісклерит від більш серйозних очних захворювань, зокрема склериту. Зазвичай захворювання має доброякісний перебіг, триває від кількох днів до кількох тижнів і добре піддається симптоматичному лікуванню. Частіше спостерігається у жінок молодого та середнього віку.

рис 1 - епісклерит

Анатомія

Склеральна строма складається з колагенових пучків різного розміру та форми, які не мають рівномірної орієнтації, як у рогівці, і тому не є прозорими. Внутрішній шар склери (lamina fusca) зливається з увеальним трактом. Спереду епісклера складається з сполучнотканинного шару між поверхневою склеральною стромою і теноновою капсулою.

Є три преекваторіальних судинних шари:

Етіологія

У переважній більшості випадків епісклерит має ідіопатичне походження. Проте приблизно у 25–35% пацієнтів він є маніфестацією або супутнім проявом системної патології, найчастіше імунозапального або інфекційного характеру:

Системні аутоімунні захворювання сполучної тканини (колагенози): ревматоїдний артрит — найчастіший асоційований стан, системний червоний вовчак, псоріатичний артрит, анкілозивний спондилоартрит, ульцерозний коліт і хвороба Крона, реактивний артрит (синдром Рейтера), рецидивний поліохондрит, пустульозний артроостеїт (синдром SAPHO).
Системні васкуліти: гранульоматоз із поліангіїтом (Wegener), поліартеріїт вузликовий, гігантоклітинний артеріїт (скроневий), синдром Когана, синдром Черджа-Стросса (еозинофільний гранульоматоз із поліангіїтом), хвороба Бехчета.
Дерматологічні захворювання: розацеа, піодермія гангренозна, синдром Світа.
Метаболічні та алергічні стани: подагра, атопічні стани (бронхіальна астма, алергічний риніт).
Інфекційні агенти: бактерії: Staphylococcus, Streptococcus, Mycobacterium tuberculosis, сифіліс (Treponema pallidum), хвороба Лайма (Borrelia burgdorferi), хламідії, герпесвіруси (HSV, VZV), гриби, протозойні інфекції: Acanthamoeba, Toxoplasma gondii, гельмінти: Toxocara canis, віруси: епісклерит описаний як можливий первинний прояв COVID-19.
Неопластичні захворювання: гематоонкологія: Т-клітинна лейкемія, лімфома Ходжкіна.
Фізичні фактори: сторонні тіла в ділянці ока, хімічні подразники та травми.
Медикаментозно-індукований епісклерит: топірамат, памідронат.

рис 2 - (А) Епісклерит з максимальним переповненням судин поверхневого епісклерального сплетення;(Б) Склерит з потовщенням склери і максимальним переповненням судин глибокого судинного сплетення.

Етіологічна різноманітність підкреслює необхідність уважного збору анамнезу, оцінки системного стану пацієнта та прицільної діагностики у випадках рецидивуючого або атипового перебігу захворювання.

Патогенез виникнення епісклериту

Пусковий фактор (ідіопатичний або етіологічний агент - системне аутоімунне захворювання, інфекційний агент, медикаментозне чи фізичне подразнення) → імунологічна активація (активація T-лімфоцитів,
утворення аутоантитіл або імунних комплексів) → вивільнення прозапальних медіаторів (інтерлейкіни (IL-1, IL-6), фактор некрозу пухлин-α (TNF-α), простагландини → васодилатація та судинна гіперпермеабільність (набряк тканин, гіперемія, ексудація в ділянці поверхневого епісклерального сплетення) → інфільтрація запальними клітинами (нейтрофіли, макрофаги, T-лімфоцити проникають в епісклеру та тенонову капсулу, склера залишається інтактною (на відміну від склериту)) → поява клінічних проявів (локалізована або дифузна еритема (гіперемія), дискомфорт, відчуття "піску", при вузловій формі — щільний нерухомий інфільтрат) → розрішення або рецидив (у більшості випадків — самостійне згасання запалення, при наявності системної патології — тенденція до рецидивів).

рис 3 - Простий епісклерит. (А) секторальний, (В) дифузний

рис 4 - (А) Вузликовий епісклерит секторальний, (В) освітлення щілинної лампи, яке показує, що глибокий промінь не зміщується над поверхнею склери.

Класифікація

Критерій	Тип	Характеристика
За клінічною формою	Простий (simple)	Найбільш поширений варіант. Характеризується дифузною гіперемією без формування інфільтратів або вузлів. Має гострий початок, часто минає самостійно. Ознаки: Більше половини випадків є одночасно двосторонніми. Гострота зору в нормі. Почервоніння може бути секторальним або дифузним. Часто має інтерпальпебральний розподіл, у трикутній конфігурації з основою на лімбі. Хемоз, очна гіпертензія, передній увеїт та кератит зустрічаються рідко.
За клінічною формою	Вузликовий (nodular)	Виявляється локалізованим підняттям епісклеральної тканини з інфільтратом. Перебіг зазвичай триваліший і більш болючий. Ознаки: Напади зазвичай минають без лікування, але, як правило, тривають довше, ніж простий епісклерит. Ніжний червоний судинний вузлик, майже завжди в межах міжпальпебральної щілини. Іноді присутнє більше ніж одне вогнище. На зрізі щілинної лампи видно рівну передню склеральну поверхню, що вказує на відсутність склериту. Внутрішньоочний тиск (ВОТ) дуже рідко підвищений. Реакція передньої камери може бути присутня, але зустрічається рідко (10%). Після декількох епізодів запалені судини можуть стати розширеними. Важливо виключити інші причини виникнення вузлика, такі як фліктенульоз (фліктена знаходиться всередині, а не під кон'юнктивою) або гранульома кон'юнктиви.
За рецидивуванням	Одиничний епізод	Один випадок запалення, без тенденції до повторення.
За рецидивуванням	Рецидивуючий (рецидивний)	Багаторазові епізоди захворювання з можливими тригерами або без явної причини.
За етіологією	Ідіопатичний	Найчастіший тип, не пов'язаний з системними захворюваннями чи інфекцією.
	Системно-асоційований	Пов'язаний із системними автоімунними або інфекційними захворюваннями (наприклад, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, сифіліс тощо).
	Індукований лікарськими засобами	Може бути спричинений препаратами, такими як топірамат чи памідронат.

Клінічні прояви

Зазвичай має доброякісний, самовиліковний перебіг, але супроводжується характерною симптоматикою, що дозволяє диференціювати його з іншими запальними ураженнями ока, зокрема зі склеритом. Загальні симптоми:

Почервоніння ока (гіперемія), що найчастіше локалізується в одному сегменті ока (секторальна), рідше — дифузна, характерна поверхнева судинна ін’єкція, яка зміщується при натисканні ватною паличкою і блідне після інстиляції 2.5% фенилефрину, що є діагностичним критерієм.
Легкий дискомфорт або подразнення: відчуття "піску", стороннього тіла.
Помірний біль або відсутність болю: біль зазвичай відсутній або мінімальний, на відміну від інтенсивного болю при склериті.
Сльозотеча.
Фоточутливість (помірна).
Зниження гостроти зору нехарактерне, але можливе у випадку частих рецидивів або супутньої патології.

Діагностика

Діагноз зазвичай встановлюється клінічно. Для диференціації між епісклеритом і склеритом застосовується фенілефрин 2,5%, який спричиняє звуження поверхневих судин при епісклериті, але не впливає на глибокі судини при склериті.

Інструментальні методи дослідження, як правило, не є необхідними, але у випадках рецидивуючого або вузлового перебігу рекомендується проведення лабораторної діагностики на системні захворювання.

Лікування

Епісклерит, особливо проста форма, має самообмежуваний перебіг, зазвичай зникає протягом 1–2 тижнів без специфічного лікування.

Лікування зазвичай симптоматичне:

При легкому ступені лікування не потрібне.
Можуть бути корисними прохолодні компреси або охолоджені штучні сльози.
Слабкий місцевий стероїд чотири рази на день протягом 1-2 тижнів є зазвичай достатнім, хоча іноді потрібні більш інтенсивні інстиляції на початковому етапі або більш потужний препарат можна використовувати зі швидким зменшенням ефекту.
Альтернативою є місцеве застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), хоча вони можуть бути менш ефективними.
Іноді потрібен пероральний прийом НПЗП (наприклад, ібупрофен 200 мг тричі на день, або іноді більш потужний засіб, такий як індометацин).
При встановленні системної етіології — лікування основного захворювання.

Прогноз сприятливий. Ускладнення трапляються рідко. При частих рецидивах або при відсутності ефекту від терапії варто підозрювати системне захворювання або склерит.

Джерела