Майже 20% людей у всьому світі скаржаться на диспепсію, а 75-80% із них зрештою встановлюють діагноз функціональної диспепсії (ФД)^1,2.

Хоча наявність ФД не позначається на тривалості життя, вона значно погіршує його якість¹.

Класифікація та діагностичні критерії ФД

Згідно з Римськими критеріями IV, ФД визначають як відсутність ознак структурного захворювання та комбінацію будь-яких із 4 симптомів³:

При постпрандіальному дистрес-синдромі спостерігають один або обидва з наведених нижче симптомів щонайменше три дні на тиждень³:

При епігастральному больовому синдромі спостерігають принаймні 1 із таких симптомів щонайменше один день на тиждень³:

Установлення діагнозу ФД потребує виключення органічних причин методом проведення ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту².

Ендоскопію показано всім пацієнтам від 60 років або раніше за наявності хоча б одного з перелічених критеріїв²:

Тривожні симптоми диспепсії включають²:

Стратегія лікування ФД

Якщо під час дослідження було виявлено органічне захворювання, пацієнт потребує терапії, спрямованої на нього. Тобто діагноз функціонально не підтверджено².

Для решти осіб у клінічних настановах Американського коледжу гастроентерології та Канадської асоціації гастроентерології рекомендовано дотримуватись такого алгоритму¹:

Отже, першою лінією терапії в пацієнтів без H. pylori є інгібітори протонної помпи (ІПП). Їх також призначають пацієнтам із хелікобактерною інфекцією, якщо її ерадикація не сприяла  усуненню симптомів¹

Як вибрати дозування ІПП

У настанові Національного інституту здоров’я та досконалості допомоги щодо діагностики та лікування диспепсії та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби пропонують класифікацію дозувань ІПП⁴.    

Основні тези

ІПП — інгібітор протонної помпи

ФД — функціональна диспепсія