Гіперандрогенію (ГА) в жінок асоціюють із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії та метаболічного синдрому¹. До того ж прояви стану, такі як алопеція, акне та гірсутизм, спричиняють значний психологічний дискомфорт і знижують якість життя пацієнток.

Вибір оптимальної терапії має відповідати клінічній ситуації, враховувати індивідуальні особливості пацієнтки та ступінь вираженості симптомів.

Ознайомтеся зі стислим оглядом доказових принципів і методів лікування ГА, що допоможуть визначити оптимальний план дій для кожного окремого випадку.

Основні принципи та цілі лікування ГА

Лікування ГА залежить від клінічної ситуації та має враховувати основні цілі — своєчасне виявлення та лікування важких випадків вірилізації, а також зменшення будь-яких симптомів патології².

Під час лікування ГА важливо дотримуватися таких принципів⁴:

Як вибрати терапевтичну стратегію при ГА

Такий підхід рекомендовано в Ендокринологічному товаристві (The Endocrine Society)⁵.

Оральні контрацептиви, що містять етинілестрадіол, знижують продукування андрогенів і рівень вільного тестостерону. Вплив на симптоми гіперандрогенії треба оцінювати через 6 місяців лікування. Проте застосування цих ЛЗ збільшує ризик розвитку венозної тромбоемболії, особливо в жінок старше 39 років із ожирінням, які курять².

У Міжнародній настанові з менеджменту синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) 2023 року рекомендують застосування антиандрогенів для лікування гірсутизму в жінок, які погано переносять оральні контрацептиви чи мають протипоказання до їх застосування⁶.

За даними метааналізу, проведеного Barrionuevo P. та співавторами, антиандрогени, зокрема флутамід, значно знижують прояви гірсутизму порівняно з плацебо⁷.

До того ж лікування низькими дозами флутаміду зменшує кількість акне після 6 місяців терапії, з піком ефекту через рік застосування.

За даними огляду Sharma A. та співавторів, а-ГнРГ мають ефективність, зіставну з оральними контрацептивами, у зниженні симптомів гірсутизму².

Ця група ЛЗ впливає на продукування лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормонів — спочатку активує, а потім пригнічує їх вироблення, що приводить до гіпоестрогенізму².

Однак а-ГнРГ можуть спричиняти втрату кісткової маси та припливи, тому їх застосування рекомендовано тільки у випадках, коли інші методи лікування недостатньо ефективні².

Таку рекомендацію надають у Ендокринологічному товаристві⁹. Глюкокортикоїди пригнічують продукування андрогенів надниркових залоз.

У разі некласичної вродженої гіперплазії надниркових залоз глюкокортикоїди не мають бути ЛЗ першої лінії для лікування симптомів ГА, за винятком випадків, коли їх застосовують для індукування овуляції².

В огляді Sharma A. та співавторів зазначено, що метформін, троглітазон і розиглітазон не перевищують ефективності плацебо в лікуванні ГА при СПКЯ.

Тому метформін рекомендовано застосовувати переважно для лікування предіабету чи діабету 2 типу в пацієнток із СПКЯ, а не для косметичних цілей або захисту ендометрія в разі нерегулярних менструацій².

Місцеве лікування ГА²

Місцеве лікування є доречним, коли медикаментозна терапія протипоказана чи симптоми ГА є недостатньо вираженими для системної терапії.

Місцева дія є важливим доповненням до гормонального лікування для поліпшення симптомів ГА:

Основні тези

_{а-ГнРГ — агоніст гонадотропін-рилізинг-гормону
ГА — гіперандрогенія
ЛЗ — лікарський засіб
СПКЯ — синдром полікістозних яєчників}