Майже половина всіх випадків болю в горлі припадає на дітей віком 5–15 років, і однією з найчастіших причин звернень є гострий ларингофарингіт (ГЛФ). З огляду на переважно вірусну етіологію системна терапія має обмежений потенціал, тому зростає потреба в місцевому лікуванні зі швидкою й комплексною відповіддю. Йдеться не лише про усунення болю і запалення — важливо також підтримати фізіологічну мікрофлору, мінімізувати ризик ускладнень і сприяти відновленню функцій глотки й гортані. У таких випадках доцільно зосередитися на місцевому впливі з комплексною дією¹.

Індивідуалізація підходу при ГЛФ у дітей

ГЛФ у дітей здебільшого характеризується такими типовими симптомами^1,2:

Під час інструментального обстеження спостерігають:

Переважна частина випадків ГЛФ має вірусне походження, що визначає вибір терапевтичної тактики. Згідно з рекомендаціями Національного інституту здоров'я і досконалості допомоги (NICE), якщо немає ознак бактеріальної інфекції, призначення антибіотиків є недоцільним — воно не впливає на перебіг захворювання та водночас підвищує ризик формування антибіотикорезистентності³.

Пріоритетом лікування ГЛФ є симптоматичне полегшення стану, насамперед зменшення болю та запалення. З цього погляду доцільним є застосування місцевих засобів, що забезпечують прямий вплив на уражені ділянки слизової оболонки. Для цього застосовують³:

• Місцеві анестетики
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)
• Локальні антисептики

Найбільш виправданим у лікуванні ГЛФ є застосування лікарських форм з кількома механізмами дії. Зокрема, спреїв для горла, що одночасно забезпечують протизапальний, знеболювальний, антисептичний і зволожувальний ефект, дають змогу діяти безпосередньо в зоні ураження та зменшують потребу в системній терапії¹.

Поєднання активних речовин у складі таких засобів уможливлює цілеспрямований вплив на кілька ключових симптомів захворювання, що особливо актуально в педіатричній практиці. Одним із ключових компонентів таких засобів є бензидаміну гідрохлорид — місцевий НПЗЗ із доведеною ефективністю при запальних захворюваннях ротоглотки⁴.

Ефективність бензидаміну гідрохлориду пояснюється його комплексною дією⁴:

Хоча дія бензидаміну гідрохлориду охоплює модуляцію запальної відповіді та блокування больових імпульсів, його антимікробна активність залишається обмеженою⁴. Враховуючи, що віруси є найпоширенішою причиною виникнення фарингіту, тонзиліту та ларингіту, то важливою є здатність впливати саме на даний̆ етіологічний̆ чинник¹.

Цетилпіридинію хлорид (ЦПХ) — сполука з антисептичною дією, яка проявляє активність проти деяких вірусів, грампозитивних і грамнегативних бактерій та грибів. Цетилпіридиній проникає у фосфоліпідний шар, дестабілізує мембрану та індукує лізис клітини, що забезпечує його антимікробну дію⁵.

З огляду на особливості дії та переваги ЦПХ комбінація бензидаміну гідрохлориду з антисептиком є доцільною для лікування гострих запальних захворювань глотки¹.

Клінічне спостереження ефективності місцевої терапії ГЛФ у дітей

Основні тези

_{NICE (National Institute for Health and Care Excellence) — Національний інститут здоров'я і досконалості допомоги (Велика Британія)
mIgA — мономірний імуноглобулін А
sIgA — секреторний імуноглобулін А
ГЛФ — гострий ларингофарингіт
КУО — колонієутворювальна одиниця
ЛАГК — лімфаденоїдне глоткове кільце
ЛЗ — лікарський засіб
НПЗЗ — нестероїдний протизапальний засіб
РГС — ротоглотковий секрет
ЦПХ — цетилпіридинію хлорид}