На зовнішній отит хворіють усі вікові групи, проте найчастіше він виникає в дітей старшого віку та молодих людей. Пік захворюваності припадає на вік 7-12 років. Також можливий розвиток зовнішнього отиту і в людей від 65 років, які користуються слуховими апаратами¹.

Розглянемо докладніше основні фактори його виникнення, діагностику й тактику лікування.

Фактори ризику та симптоми гострого зовнішнього отиту

До гострого зовнішнього отиту (ГЗО) можуть призвести алергічні, інфекційні та дерматологічні захворювання. Найчастіше зустрічається гостра бактеріальна інфекція, спричинена збудниками Pseudomonas aeruginosa (41%) і Staphylococcus aureus (15%)^2,3.

Певні фактори ризику розвитку ГЗО^2,4:

Часті скарги пацієнтів при ГЗО¹:

Дані симптоми наростають протягом перших 48 годин³.

Діагностика зовнішнього отиту

Однією з ключових ознак є біль при натисканні на козелок або під час тракції вушної раковини^​1.

При огляді шкіра вуха гіперемована, набрякла й часто вкрита гнійними виділеннями⁴.

При отоскопії наявна еритема та звуження слухового ходу. Барабанна перетинка помірно запалена, рухлива та інколи її візуалізація утруднена через набряк¹.

Виокремлюють три ступеня тяжкості ГЗО:

Діагноз та ступінь тяжкості захворювання встановлюють клінічно на основі характерного анамнезу та фізикального обстеження. Мікробіологічне дослідження для визначення мікрофлори та чутливості до антибіотикотерапії, як правило, застосовують для пацієнтів із зовнішнім отитом важкого ступеня та пацієнтів із імуносупресією².

Тактика лікування ГЗО

За даними Американської академії отоларингології, підхід до лікування складається з³:

Для зниження болю застосовують нестероїдні протизапальні засоби та анальгетики всередину: ібупрофен та ацетамінофен⁵.

Для ретельного очищення вушного каналу пропонують застосування мікровідсмоктувача та промивання фізіологічним розчином. Якщо барабанна перетинка інтактна, для промивання можна також застосувати фізіологічний розчин, змішаний із хірургічним спиртом. У разі значного набряку та ускладненої візуалізації барабанної перетинки також застосовують вушний тампон, змочений топічними ліками⁴.

Рекомендовано застосування вушних крапель із антибіотиком, із або без кортикостероїдів. Застосовують офлоксацин, ципрофлоксацин і ципрофлоксацин із дексаметазоном, неоміцин/поліміксин B/гідрокортизон^5,6. Перевагу віддають застосуванню вушних крапель із антибіотиком з огляду на в 100-1000 разів вищу концентрацію лікарського засобу порівняно з системним його застосуванням. Це може сприяти зменшенню випадків антибіотикорезистентності, особливо для S. aureus та S. aeruginosa³.

Ципрофлоксацин — не ототоксичний антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, рекомендований до застосування в пацієнтів із можливою перфорацією барабанної перетинки⁵.

Додавання кортикостероїду дексаметазону позитивно діє на запальний процес: зменшує набряк, свербіж та больовий синдром⁶.

Комбінація ципрофлоксацину з дексаметазоном показала доведену ефективність та безпеку застосування в дітей віком від 6 місяців, що схвалено Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (FDA)⁷.

Більшість пацієнтів із ГЗО не потребує системного прийому антибіотиків. Зазвичай їх призначають лише пацієнтам із лихоманкою, імуносупресією, діабетом, аденопатією чи інфекцією, що поширюється за межі вушного каналу¹.

Доказова база

Застосування комбінації ципрофлоксацину з дексаметазоном продемонстровано в низці досліджень^8,9,10

Основні тези

_{FDA (Food and Drug Administration) — Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (США)
ГЗО — гострий зовнішній отит
ГСО — гострий середній отит}