
Патологія, яку не варто ігнорувати: Кіста конʼюнктиви
Авторка матеріалу
Кіста конʼюнктиви - це доброякісне порожнинне новоутворення конʼюнктиви, заповнене прозорою серозною рідиною, що містить відшаровані клітини або мукоїдний матеріал.

Класифікація:
Первинна кіста конʼюнктиви: виникає внаслідок вроджених аномалій розвитку кон’юнктиви, що пов’язані з порушенням ембріогенезу.
Вторинна кіста конʼюнктиви: розвивається внаслідок впливу екзогенних або ендогенних впливів.
Етіологічні чинники:
Інші захворювання конʼюнктиви: птерігіум, пінгвекуліт, хронічний кератокон’юнктивіт, піогенна гранульома.
Травматичні ушкодження ока, включаючи механічні, хімічні чи термічні травми.
Хірургічні втручання після яких можливе утворення кіст, зокрема операції з видалення катаракти, операції при страбізмі, енуклеація очного яблука.
Ідіопатичні: спонтанні утворення без очевидних провокуючих факторів
Симптоми:
Маленькі за розміром кісти кон'юнктиви в більшості випадків не спричиняють симптоматики, проте зі збільшенням розміру можуть виникати наступні прояви: відчуття стороннього тіла в оці, набряк повіки, труднощі із закриттям ока.
Великі за розміром кісти ускладнюють закриття ока, в таких випадках можуть додатково спостерігатися: сухість ока, посилене сльозовиділення, свербіж, відчуття печіння.

Діагностика:
Зазвичай діагноз встановлюється за клінічними ознаками та за результатами візуального огляду за щілинною лампою.
ОКТ переднього сегмента ока - неінвазивний метод для візуалізації структур, локалізованих від поверхні ока до райдужної оболонки.
Ультразвукова біомікроскопія - високоточний метод для діагностики та оцінки кістозних новоутворень переднього сегмента ока.


Лікування:
Хірургічне видалення вважається найефективнішим шляхом лікування кісти конʼюнктиви, що забезпечує мінімальні ризики рецидиву.
Аспірація кісти виконується рідко. Процедура проводиться під візуальним контролем на щілинній лампі під місцевою анестезією: вміст кісти асперується за допомогою голки з уникненням пошкодження кон'юнктивальних судин або очного яблука.
При аспірації вмісту кісти капсула, що її утворює, не видаляється, як у випадку хірургічного видалення, тому ризик рецидиву залишається високим.