▶ Метформін і серцево-судина система

Група проспективного дослідження діабету Великої Британії (UKPDS) вивчала вплив інтенсивного контролю рівня глюкози з застосуванням метформіну на ускладнення в пацієнтів із надмірною вагою та ЦД 2 типу. У процесі дослідження вчені дійшли висновку, що пацієнти, яким призначили метформін, порівнюючи з традиційним лікуванням (переважно дієтотерапією), мали³:

• На 39% менший ризик розвитку інфаркту міокарда
• На 41% менший ризик розвитку інсульту
• На 29% менший ризик мікросудинних ускладнень

▶ Метформін і рак

У багатьох когортних дослідженнях підтверджено зв'язок ЦД із підвищеним ризиком розвитку раку підшлункової залози, нирок, простати, товстої кишки та молочної залози. Цей ризик пов'язаний зі стало підвищеним рівнем глюкози та інсуліну в плазмі крові. Інсулінорезистентність, гіперінсулінемія прямо чи опосередковано підвищують рівень інсуліноподібного фактора росту (ІФР)⁴. Надмірна стимуляція ІФР може спричинити аномальну клітинну сигналізацію, що своєю чергою може ініціювати та сприяти розвитку раку з прогресуванням захворювання. Метформін знижує ризик розвитку раку завдяки зменшенню інсулінорезистентності та зниженню активації ІФР².

Zhang K. та співавтори провели систематичний огляд і метааналіз, у якому оцінювали загальний ризик розвитку раку при застосуванні метформіну в пацієнтів із ЦД 2 типу. У результаті виявили, що є статистичні докази значного зниження в таких пацієнтів ризику розвитку раку (включно з раком сечового міхура, стравоходу, печінки, голови та шиї, легень, підшлункової залози, простати та колоректальним раком). Отже, метформін може бути незалежним захисним фактором загального ризику розвитку раку в пацієнтів із ЦД 2 типу⁵.

▶ Метформін і центральна нервова система

Хворобу Альцгеймера неофіційно вважають діабетом 3 типу.

За цієї патології спостерігають значну прогресуючу інсулінорезистентність клітин головного мозку, що призводить до утворення амілоїдних клітин (бляшок). Клітини мозку тут покладаються на глюкозу для виживання та мають низький вміст антиоксидантних ферментів унаслідок окислювальних ушкоджень. Активація шляху АМПК має вирішальне значення для зменшення інсулінорезистентності та оксидативного стресу. Відомо, що метформін активує АМПК, що може частково захистити від хвороби Альцгеймера й інших неврологічних розладів, пов'язаних із окислювальним стресом. Діючи на мітохондрії, метформін зменшує нейрозапальний статус, а також метаболізм глюкози, що сприяє дефосфорилюванню білків, діє як антиоксидант і може затримати процес загибелі клітин⁴.

▶ Метформін і синдром полікістозу яєчників (СПКЯ)

Визнано, що інсулінорезистентність є загальною ознакою СПКЯ. Сьогодні фармакологічне лікування СПКЯ та інсулінорезистентності можливе за допомогою сенсибілізатора інсуліну, наприклад метформіну. Метформін стимулює овуляцію та знижує рівень андрогенів у сироватці крові. Його позитивний вплив ґрунтується на виробленні надлишкового інсуліну чи оваріальних ефектах. Інсулін своєю чергою безпосередньо стимулює ферменти в яєчниках, такі як цитохром Р450 (CYP 17) та 3β-гідроксистероїди, що відбувається завдяки підвищенню їхньої чутливості до інсуліну. Інсулін також знижує такі фактори, як експресія андрогенних рецепторів ендометрію, що є високоризиковими факторами для переривання вагітності².

Tang T. та співавтори у своєму огляді досліджень оцінювали ефективність і безпеку інсуліносенсибілізувальних ЛЗ для покращення репродуктивних і метаболічних результатів у жінок із СПКЯ. Вчені виявили, що метформін асоціюють зі сприятливим, якщо порівнювати з плацебо, впливом на овуляцію та клінічні показники вагітності незалежно від індексу маси тіла. Додатковим висновком було те, що метформін може покращити показники живонародження порівняно з плацебо⁶.

▶ Метформін і печінка

Метформін регулює метаболізм клітинних ліпідів і глюкози завдяки зниженню мітохондріальних окислювальних процесів, що зумовлює активацію АМПК у печінці. Це супроводжується пригніченням синтезу жирних кислот і посиленням β-окислення жирних кислот, що сприяє зменшенню стеатозу печінки. Метформін також знижує накопичення ліпідів шляхом інгібування диференціації адипоцитів зі зниженим виробленням адипокінів².

В одному з досліджень Cameron A.R. та співавтори вивчали протизапальні ефекти метформіну. В дослідженні продемонстрували, що у когорті з 3537 пацієнтів із ЦД 2 типу тривале лікування метформіном асоціювали зі зниженням співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів порівняно з сульфонілсечовиною⁷.

В іншому обсерваційному дослідженні 36 990 пацієнтів із ЦД віком від 65 років, госпіталізованих із пневмонією, Mortensen E. та Anzueto A. вивчали зв’язок попереднього амбулаторного приймання метформіну з 30-денною смертністю від пневмонії. Вчені виявили, що попереднє приймання метформіну було пов’язано зі статистично значущою нижчою смертністю від пневмонії (відношення шансів — 0,80, 95% ДІ: 0,72–0,88)⁸.