Гіперандрогенія є поширеним ендокринним розладом та основним проявом синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ)¹.

Глобальна поширеність СПКЯ серед жінок у перименопаузальному періоді становить від 10% до 13%. Симптоми гіперандрогенії при цьому захворюванні зазвичай є порівняно легкими або помірними та часто полегшуються після менопаузи. Проте виявлено, що такі жінки частіше мають підвищені рівні андрогенів у сироватці крові та більшу поширеність гірсутизму, якщо порівнювати з жінками без СПКЯ².

Інші стани, що супроводжуються гіперандрогенією, включають вроджену гіперплазію надниркових залоз (ВГНЗ) і наявність пухлин, які продукують андрогени. Вони є досить рідкісними порівняно з СПКЯ².

Гіперандрогенні розлади незалежно від причини тісно пов’язані з ризиком виникнення²:

Інсулінорезистентність і ожиріння

Гіперандрогенія та інсулінорезистентність патогенетично пов’язані між собою і можуть запускати порочне коло загострення проявів одне одного. Дотепер неясно, чи є підвищений рівень тестостерону або інсулінорезистентність первинним порушенням. Проте цей процес найчастіше починається саме зі збільшення ваги².

Було проведено систематичний огляд і метааналіз 35 досліджень. Виявлено, що майже половина (49%) жінок у перименопаузі з СПКЯ мають ожиріння. Крім інсулінорезистентності, до розвитку цього процесу призводять також генетичні фактори².

Підвищений ризик ожиріння мають і пацієнтки з²:

Цукровий діабет 2 типу

Жінки з СПКЯ мають втричі вищий ризик розвитку цукрового діабету 2 типу (ЦД2). У майже 40% із них порушена толерантність до глюкози, а у 10% розвивається ЦД2 до четвертого десятиліття життя. Саме тому СПКЯ вважають предіабетичним станом².

У жінок із СПКЯ у пери- та постменопаузальному періодах ризик розвитку ЦД2 залежить від показників ІМТ. Це було продемонстровано в систематичному огляді та метааналізі 13 досліджень. У жінок із СПКЯ й ожирінням був підвищений ризик ЦД2. Проте при нормальних показниках ІМТ не спостерігали підвищення поширеності діабету в пери- та постменопаузі².

ЦД2 також є частою супутньою патологією в жінок із андроген-секретуючими пухлинами. Оваріальний гіпертекоз характеризується вірилізувальними симптомами, а також проявами інсулінорезистентності (абдомінальне ожиріння, акантоз). Це супроводжується підвищеною частотою ЦД2².

Серцево-судинні захворювання

Гіперандрогенія збільшує ризик серцево-судинних подій у жінок репродуктивного віку. Вона пов’язана з появою субклінічних маркерів атеросклеротичного ураження серця, таких як:

А як щодо жінок у період менопаузи?

Відомо, що в цей період відбувається гормональна перебудова. Знижується рівень естрогенів, що зумовлює відносне домінування андрогенів, збільшується ймовірність виникнення абдомінального ожиріння. Це все підвищує кардіометаболічний ризик. Проте в жінок із гіперандрогенією навпаки — знижується рівень андрогенів під час менопаузи при порівняно більшій кількості естрогенів. Відбувається зменшення²:

1. Кардіометаболічного ризику
2. Проявів гіперандрогенії

На графіку зображено гіпотезу щодо зміни кардіометаболічного ризику в жінок із гіперандрогенією від пери- до постменопаузального періоду².

Варто сказати, що дотепер тривають дискусії про те, чи призводить гіперандрогенія в жінок до підвищеного ризику серцево-судинних подій і смерті²

Систематичні огляди та метааналізи більше підтверджують цю гіпотезу, ніж спростовують. Було виявлено, що жінки від 45 років із СПКЯ мають ризик ССЗ, подібний із групою контролю².

Можемо зробити висновок, що після менопаузи ризик серцево-судинних подій у жінок із СПКЯ може з часом нормалізуватися².

Інсульт

У жінок репродуктивного віку з СПКЯ спостерігають підвищений ризик ішемічних і геморагічних цереброваскулярних подій. Це було продемонстровано в метааналізі за участю 485 365 жінок, який представлений у Міжнародних рекомендаціях щодо СПКЯ 2023 року. Було оцінено 10 досліджень, 8 із яких були скореговані відповідно до ІМТ².

Підвищений ризик інсульту було також виявлено в пери- та постменопаузальному періодах. Проте відбувалася й кореляція з ІМТ. Ожиріння збільшувало ризик виникнення інсульту в жінок із СПКЯ у пери- та постменопаузальному періодах². 

Серцево-судинна смертність

Результати метааналізу з низькою вірогідністю доказів свідчать про значне підвищення відносного ризику серцево-судинної смерті (ССС) у жінок із СПКЯ. Метааналіз базувався на 4 когортних дослідженнях із урахуванням ІМТ у жінок у пери- та постменопаузальний періоди. Проте за результатами окремих когортних досліджень не було виявлено різниці в рівні ССС проти контрольної групи з відповідним ІМТ².

При ВГНЗ спостерігали підвищення рівня смертності (відношення ризиків — 3,5). У більшості випадків причиною були надниркові кризи, проте 32% смертей мали серцево-судинний характер².

Основні тези

_{ВГНЗ — вроджена гіперплазія надниркових залоз
ГЗСГ— глобулін, що зв'язує статеві гормони
ІМТ — індекс маси тіла
СПКЯ — синдром полікістозних яєчників
ССЗ — серцево-судинне захворювання
ЦД2 — цукровий діабет 2 типу}