За даними Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC), серед пацієнтів, госпіталізованих з інсультом, частка молодших за 65 років становить 38%¹. Ризик інсульту найбільше зростає після 60 років, а середній вік пацієнтів становить 74,3 роки².

Діагностика епілепсії в пацієнтів похилого віку спричиняє труднощі через нечітку клінічну картину. На гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) припадає до половини випадків нововиявленої епілепсії в літніх пацієнтів. Протисудомна терапія ускладнюється наявністю хронічних захворювань і підвищеною чутливістю до побічних ефектів ЛЗ³.

На сьогодні немає рекомендацій з призначення ПЕП при постінсультній епілепсії (ПІЕ)⁴. Кожен пацієнт потребує індивідуального підходу з урахуванням профілю безпеки та показників виживаності.

Особливості діагностики постінсультної епілепсії

Усі підтипи інсульту (включно з ТІА) асоціюються з виникненням гострих симптоматичних (спровокованих) судом. Більшість нападів минає в проміжку від декількох годин до 2 днів, однак вони є фактором ризику розвитку ПІЕ. Найчастіше ПІЕ розвивається у перший рік після інсульту, але підвищену ймовірність спостерігають протягом 7 років³.

Характеристика нападів при ПІЕ^3,5:

Електроенцефалограма в період між епізодами зазвичай у нормі. Вогнищеві ритмічні епілептиформні патерни, що просторово корелюють із локалізацією інсульту, є ознакою фокальних нападів⁶.

Нейровізуалізаційні дослідження треба проводити всім пацієнтам похилого віку з судомами. МРТ головного мозку є кращим методом через більшу чутливість³.

Метаболічні аномалії можуть спровокувати напади в пацієнтів із епілепсією, тому зверніть увагу на такі лабораторні дослідження³:

Стратегія підбору лікування

Згідно з критеріями Міжнародної ліги проти епілепсії (ILAE), пацієнтів із одним неспровокованим нападом і розрахунковим ризиком рецидиву ≥60% протягом 10 років вважають хворими на епілепсію, подібно до пацієнтів із двома неспровокованими нападами з інтервалом понад 24 години⁷.

Тобто у пацієнтів після першого неспровокованого нападу рішення про призначення ПЕП має ґрунтуватися на факторах ризику його повторення. 

Лікування доцільне за умов⁷:

Під час вибору конкретного протисудомного ЛЗ для літнього пацієнта потрібно орієнтуватися на⁷:

Немає досліджень, у яких було б продемонстровано чітку кореляцію ПІЕ з летальністю. Проте коефіцієнт ризику смерті підвищується в пацієнтів із ПІЕ. Остаточна причина невідома, але вагомим фактором може бути прийом ПЕП-індукторів ферментів, які взаємодіють із ЛЗ для вторинної профілактики інсульту¹⁰

Дослідження

Основні тези

^{CDC (Centers for Disease Control and Prevention) — Центри контролю та профілактики захворювань (США)
ILAE (International League Against Epilepsy) — Міжнародна ліга проти епілепсії
ГПМК — гостре порушення мозкового кровообігу
ЕЕГ — електроенцефалографія
ЛЗ — лікарський засіб
МРТ — магнітно-резонансна томографія
ПЕП — протиепілептичний препарат
ПІЕ — постінсультна епілепсія
ТІА — транзиторна ішемічна атака}