Постінсультна епілепсія: діагностика та лікування
Майже 35% людей з епізодами гострих судом під час інсульту матимуть епілепсію1. Дізнайтесь, як діагностувати хворобу та вибрати ПЕП
Постінсультна епілепсія: діагностика та лікування
За даними Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC), серед пацієнтів, госпіталізованих з інсультом, частка молодших за 65 років становить 38%1. Ризик інсульту найбільше зростає після 60 років, а середній вік пацієнтів становить 74,3 роки2.
Діагностика епілепсії в пацієнтів похилого віку спричиняє труднощі через нечітку клінічну картину. На гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) припадає до половини випадків нововиявленої епілепсії в літніх пацієнтів. Протисудомна терапія ускладнюється наявністю хронічних захворювань і підвищеною чутливістю до побічних ефектів ЛЗ3.
На сьогодні немає рекомендацій з призначення ПЕП при постінсультній епілепсії (ПІЕ)4. Кожен пацієнт потребує індивідуального підходу з урахуванням профілю безпеки та показників виживаності.
Особливості діагностики постінсультної епілепсії
Епілепсію визначають як стан спонтанних повторюваних неспровокованих судомних нападів3
Усі підтипи інсульту (включно з ТІА) асоціюються з виникненням гострих симптоматичних (спровокованих) судом. Більшість нападів минає в проміжку від декількох годин до 2 днів, однак вони є фактором ризику розвитку ПІЕ. Найчастіше ПІЕ розвивається у перший рік після інсульту, але підвищену ймовірність спостерігають протягом 7 років3.
Характеристика нападів при ПІЕ3,5:
Зазвичай фокальні судоми
У пацієнтів похилого віку:
• Відсутність аури
• Коморбідна деменція
• Розгубленість, зміна поведінки
• Раптові пробудження з дезорієнтацією
• Тривала сонливість після нападуРозвиток епілептичного статусу
У людей, які перенесли інсульт у молодому віці, тип судом може змінюватись із часом
Електроенцефалограма в період між епізодами зазвичай у нормі. Вогнищеві ритмічні епілептиформні патерни, що просторово корелюють із локалізацією інсульту, є ознакою фокальних нападів6.
Нейровізуалізаційні дослідження треба проводити всім пацієнтам похилого віку з судомами. МРТ головного мозку є кращим методом через більшу чутливість3.
Метаболічні аномалії можуть спровокувати напади в пацієнтів із епілепсією, тому зверніть увагу на такі лабораторні дослідження3:
Рівень електролітів
Азот сечовини, креатинін
Глюкоза
Кальцій, магній
Функціональні проби печінки
Перед початком прийому протисудомних засобів призначте загальний аналіз крові з визначенням рівня тромбоцитів та оцініть ризики повторного ГПМК (ліпідограма)3
Стратегія підбору лікування
Згідно з критеріями Міжнародної ліги проти епілепсії (ILAE), пацієнтів із одним неспровокованим нападом і розрахунковим ризиком рецидиву ≥60% протягом 10 років вважають хворими на епілепсію, подібно до пацієнтів із двома неспровокованими нападами з інтервалом понад 24 години7.
Тобто у пацієнтів після першого неспровокованого нападу рішення про призначення ПЕП має ґрунтуватися на факторах ризику його повторення.
Лікування доцільне за умов7:
Задокументованої потенційної симптоматичної причини епілепсії (наприклад, інсульт, черепно-мозкова травма, пухлина головного мозку)
Патологічного неврологічного обстеження
Відповідної аномалії на МРТ та/або епілептиформних патернів на ЕЕГ
Під час вибору конкретного протисудомного ЛЗ для літнього пацієнта потрібно орієнтуватися на7:
Типи нападів
Міжлікарські взаємодії ЛЗ
Коморбідність
Спосіб введення
Ефективність і переносимість
Хоча конкретних рекомендацій щодо ПІЕ немає, найчастіше призначають карбамазепін, леветирацетам і ламотриджин4
Карбамазепін7,8:
• Має численні лікарські взаємодії. Наприклад, знижує концентрацію в сироватці варфарину, який часто застосовують при лікуванні інсульту
• Підвищує ризик симптоматичної гіпонатріємії, особливо в пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та/або діуретики
• Пришвидшує втрату кісткової маси
• Підвищує в плазмі рівень загального холестерину, ліпопротеїну, С-реактивного білка й гомоцистеїнуЛеветирацетам7,8:
• Майже повністю виводиться нирками. Його дозування потрібно скоригувати в осіб із хронічною хворобою нирок
• Може посилити супутню психологічну патологію, наприклад постінсультну депресію
- Ламотриджин і леветирацетам переносяться краще, ніж карбамазепін8. Вони є лікарськими засобами першої лінії для фокальних нападів7
- Немає істотної різниці між ламотриджином і леветирацетамом щодо відсутності судом, однак леветирацетам демонструє більше побічних ефектів8
- Припинення лікування через побічні ефекти ймовірніше при застосуванні карбамазепіну порівняно з ламотриджином9
Немає досліджень, у яких було б продемонстровано чітку кореляцію ПІЕ з летальністю. Проте коефіцієнт ризику смерті підвищується в пацієнтів із ПІЕ. Остаточна причина невідома, але вагомим фактором може бути прийом ПЕП-індукторів ферментів, які взаємодіють із ЛЗ для вторинної профілактики інсульту10
Дослідження
У когортному дослідженні Larsson D. та співавторів за участю 2577 пацієнтів оцінювали зв’язок між монотерапією ПЕП і смертністю пацієнтів із ПІЕ10
Виявлено, що:
- Є зв’язок між вибором ПЕП і смертністю серед пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі
- Ламотриджин асоціюється з меншою смертністю порівняно з карбамазепіном
- Леветирацетам асоціюється зі зниженим ризиком серцево-судинної смерті порівняно з карбамазепіном, але різниці в загальній смертності немає
- Відмітності у виживаності пацієнтів при лікуванні ламотриджином і карбамазепіном залишалися статистично значущими протягом 5 років дослідження
Основні тези
Діагностика ПІЕ ускладнена через особливості пацієнтів, які зазвичай страждають на цереброваскулярні хвороби1
Немає чітких рекомендацій щодо призначення ПЕП пацієнтам із ПІЕ4
Ламотриджин і леветирацетам рекомендовані як монотерапія першої лінії при фокальних судомах, якими найчастіше характеризується ПІЕ5,7
Немає суттєвої різниці в ефективності леветирацетаму та ламотриджину щодо контролю над нападами8. Проте пацієнти, які приймають леветирацетам, мають більше побічних ефектів та меншу виживаність8,10
CDC (Centers for Disease Control and Prevention) — Центри контролю та профілактики захворювань (США)
ILAE (International League Against Epilepsy) — Міжнародна ліга проти епілепсії
ГПМК — гостре порушення мозкового кровообігу
ЕЕГ — електроенцефалографія
ЛЗ — лікарський засіб
МРТ — магнітно-резонансна томографія
ПЕП — протиепілептичний препарат
ПІЕ — постінсультна епілепсія
ТІА — транзиторна ішемічна атака
- Stroke Facts. Available at: https://www.cdc.gov/stroke/data-research/facts-stats/ (Last access: 07.06. 2024).
- Is Your Risk of Having a Stroke Different Based on Your Age Range? Available at: https://www.healthline.com/health/age-range-for-stroke (Last access: 03.06.2024).
- Seizures and epilepsy in older adults: Etiology, clinical presentation, and diagnosis. Available at: https://www.uptodate.com/contents/seizures-and-epilepsy-in-older-adults-etiology-clinical-presentation-and-diagnosis?source=history# (Last access: 05.06.2024).
- Loikas D., Linnér L. et al. Post-stroke epilepsy and antiepileptic drug use in men and women. 2021 Aug; 129(2):148-157. DOI:10.1111/bcpt.13617
- Stroke: Seizures. Available at: https://www.epilepsydiagnosis.org/aetiology/stroke-videos.html (Last access: 07.06.2024).
- Stroke: EEG. Available at: https://www.epilepsydiagnosis.org/aetiology/stroke-eeg.html (Last access: 03.06.2024).
- Seizures and epilepsy in older adults: Treatment and prognosis. Available at: https://www.uptodate.com/contents/seizures-and-epilepsy-in-older-adults-treatment-and-prognosis (Last access: 06.06.2024).
- Zelano J., Holtkamp M. et al. How to diagnose and treat post-stroke seizures and epilepsy. 2020; 22(3):252-263. DOI:10.1684/epd.2020.1159
- Gilad R., Sadeh M. et al. Monotherapy of Lamotrigine Versus Carbamazepine in Patients With Poststroke Seizure. 2007; 30(4):189-95. DOI:10.1097/WNF.0b013e3180333069
- Larsson D., Baftiu A. et al. Association Between Antiseizure Drug Monotherapy and Mortality for Patients With Poststroke Epilepsy. 2022; 79(2):1-8. DOI:10.1001/jamaneurol.2021.4584
РП № UA/6296/01/01, № UA/6296/01/02, № UA/6296/01/03. Наказ МОЗ України 02.03.2017 № 203.
РП № UA/6296/01/01, № UA/6296/01/02, № UA/6296/01/03. Наказ МОЗ України 02.03.2017 № 203. Зміни внесено. Наказ МОЗ України 22.01.2021 № 301.
РП № UA/6296/01/01, № UA/6296/01/02, № UA/6296/01/03. Наказ МОЗ України 02.03.2017 № 203.