Для ефективної терапії отомікозу та підтримання якості життя пацієнта лікарю важливо вибрати не лише активну речовину, а й оптимальну форму лікарського засобу. Сьогодні доступна як місцева, так і системна протигрибкова терапія для лікування ускладненого перебігу¹. Розглянемо ключові принципи вибору лікарського засобу для терапії отомікозів

Ускладнення отомікозів

Отомікоз часто виникає на фоні імунодепресивних станів або може бути спричинений попередньою бактеріальною інфекцією, лікування якої проводили місцевими антибактеріальними ЛЗ. До того ж отомікоз може виникати внаслідок аутоінфекції каналу в пацієнтів із нелікованим дерматомікозом. Захворювання часто протікає безсимптомно на ранніх стадіях і не є загрозливим¹.

Без належного лікування отомікоз може набути рецидивуючої форми. Приблизно в 10% випадків інфекція поширюється на середнє вухо. У важких випадках грибкова інфекція розповсюджується на навколишні м’які тканини, привушну залозу, суглоби та черепні нерви.

Критичними ускладненнями є перфорація барабанної перетинки, ураження середнього вуха або скроневої кістки¹. Тому раннє виявлення та належне лікування отомікозу є ключовими для запобігання його прогресування та уникнення серйозних ускладнень.

Досвід терапії отомікозів у світовій клінічній практиці

Відсутність уніфікованих терапевтичних рекомендацій і протоколів зумовила різноманітність у стратегіях лікування грибкових інфекцій вух. Детальний аналіз клінічних даних за цих умов є вирішальним для визначення прийнятної терапевтичної тактики¹. Розглянемо світовий досвід лікування отомікозів.

У Франції як засіб першої лінії для місцевого лікування отомікозу застосовують ністатин. Зазвичай його призначають у комбінації з окситетрацикліном, поліміксином B і дексаметазоном на строк 15 днів. Комбінація ефективна проти дріжджів і цвілевих грибів. Проте є суперечливі дані щодо ефективності ністатину проти Aspergillus spp., одного з основних збудників отомікозу¹.

У США клотримазол як місцевий імідазол вважають засобом вибору для лікування неускладненого отомікозу¹.

У клінічному дослідженні, проведеному в Східній Європі за участю понад 300 пацієнтів, продемонстровано, що група аліламінів, до яких належать тербінафін, нафтифін і хлорнітрофенол, має виражений клінічний ефект при місцевому лікуванні отомікозу, спричиненого пліснявими грибами. Тербінафін також проявляє активність проти грибів роду Candida¹.

Також у дослідженні, проведеному Szigeti G. та співавторами, доведено, що всі гриби виду Aspergillus є високочутливими до дії тербінафіну².

Переваги застосування аліламінів при отомікозах

Тербінафін і нафтифін характеризуються³:

З огляду на наявні дані аліламіни можуть бути застосовані в терапії отомікозів.

Основні тези