Off-label use
Сексуальна дисфункція (СД) є поширеною скаргою в 60–80% пацієнтів із великим депресивним розладом (ВДР)¹. Вона негативно позначається на якості життя, стосунках, самооцінці та одужанні^2,3. Цей стан може погіршуватись після застосування антидепресантів (АД), адже одним із їхніх побічних ефектів є СД. Пацієнти можуть навіть відмовлятися від лікування основного захворювання задля збереження сексуальної функції. Проте не всі АД мають однаковий вплив на неї^1,2.

Докладніше про розвиток і профілактику СД при лікуванні депресії читайте далі.

Патогенетичні механізми розвитку СД
Механізми розвитку СД вивчено лише частково. Відомо, що⁴:

Особливості впливу АД на розвиток сексуальної дисфункції

У більшості міжнародних рекомендацій радять починати лікування ВДР із застосування⁵:

Ці лікарські засоби ефективні у зниженні симптомів депресії, запобігають рецидивам та краще переносяться, ніж трициклічні антидепресанти чи інгібітори моноаміноксидази⁴. Проте їх застосування може призвести до порушення фаз сексуальної реакції². 

Найпоширенішою СД при застосуванні АД є затримка еякуляції. В дослідженнях також часто виявляють відстрочений чи відсутній оргазм і брак сексуального потягу та/або збудження. Еректильна дисфункція зустрічається рідше, хоч є характерною для пароксетину, циталопраму і венлафаксину. Аноргазмія або відсутність еякуляції є побічними ефектами, які найгірше переносять чоловіки².

З огляду на інгібуючий вплив ІЗЗСН на захоплення норадреналіну можна очікувати, що засоби цієї групи матимуть менший вплив на розвиток СД. Таку теорію підтверджують і результати досліджень^6,7.

Огляд досліджень щодо впливу АД на сексуальну дисфункцію

Основні тези

АД — антидепресанти

ВДР — великий депресивний розлад

ІЗЗСН — інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну

СД — сексуальна дисфункція

СІЗЗС — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну