Бурсит зазвичай виникає у відповідь на травму, хронічне перевантаження суглоба, інфекцію або системні ревматичні захворювання. Хоча бурсит рідко призводить до серйозних ускладнень, він суттєво погіршує якість життя пацієнтів. Це пов'язано з болем, набряком і зменшенням обсягу рухів у суглобі¹.

Терапію бурситу спрямовано на зменшення клінічних проявів і запалення. ЇЇ розпочинають із консервативних методів, а за відсутності ефекту розглядають хірургічне втручання¹.

Консервативна терапія бурситу

Основною метою консервативного лікування пацієнтів із бурситом є зменшення болю та покращення рухливості. Не менш важливо виявити та усунути фактори, які спричиняють розвиток захворювання, зокрема надмірне навантаження на суглоби, порушення біомеханіки руху або супутні системні ревматичні хвороби¹.

Мнемонічна абревіатура PRICEMM для консервативного лікування бурситів²

Пацієнтам без протипоказань до НПЗЗ зазвичай призначають короткий курс лікування тривалістю 1–2 тижні. Наприклад, ібупрофен у дозі 600–800 мг тричі на добу або напроксен — 375–500 мг двічі на добу¹.

У разі підвищеного ризику гастродуоденальної токсичності доцільно віддавати перевагу селективним інгібіторам циклооксигенази-2. Пацієнтам із відносними протипоказаннями до системного застосування НПЗЗ рекомендовано місцеві форми, зокрема диклофенак у формі гелю¹.

Якщо НПЗЗ та інші методи лікування не забезпечують належного ефекту впродовж 7–14 днів, рекомендовано перейти до внутрішньосуглобового введення глюкокортикоїдів.

До лікарських засобів, які застосовують для ін’єкцій, належать²:

За потреби глюкокортикоїди можна комбінувати з місцевими анестетиками, такими як лідокаїн або бупівакаїн².

Починати інʼєкції слід із мінімальної ефективної дози. Рекомендована кількість глюкокортикоїду — не більш ніж 20 мг на одне вогнище. Загальна доза не має перевищувати 40 мг².

Показання до хірургічного втручання

Хірургічне втручання при бурситі показано рідко. Його зазвичай розглядають лише у випадку неефективності консервативної терапії або в разі розвитку ускладнень¹.

До основних процедур належать³:

Бурсектомію можна виконувати відкритим способом або ендоскопічно¹.

У клінічній практиці хірургічне втручання на верхній кінцівці застосовують, зокрема, при підлопатковому бурситі, зумовленому екзостозами, і субакроміальному бурситі, що поєднується з імпінджмент-синдромом або розривом ротаторної манжети плеча. На нижній кінцівці найчастіше операції потребує кіста Бейкера³.

_{НПЗЗ — нестероїдний протизапальний засіб}