Блефарит - що важливо знати
Авторка матеріалу
Блефарит - хронічне рецидивуюче запалення повік, що характеризується утворенням лусочок, що локалізуються на краях повік.
Епідеміологія
Блефарит вражає людей всіх вікових, етнічних груп та обох статей, проте частіше зустрічається у людей старше 50 років.
За даними опитування 2009 року в США, 37% пацієнтів, які звернулися до офтальмолога, та 47% пацієнтів, які відвідали оптометриста, мали ознаки блефариту.
Серед людей віком понад 40 років, поширеність захворювання становила 8,8%.
Класифікація
- передній блефарит - характеризується запаленням переднього краю повіки (шкіри, вій та фолікулів)
- задній блефарит - характеризується запаленням заднього краю повіки (зазвичай асоціюється з дисфункцією мейбомієвих залоз[1])
Етіологія
Інфекції: вірусні (простий герпес, оперізуючий герпес), паразитарні захворювання (демодекоз, фтіріаз palpebrarum).
Дерматологічні захворювання: розацеа, атопічний дерматит, псоріаз.
Алергічні реакції та подразники: вплив диму, пилу, сухого клімату, хімічних речовин, косметики, токсичних ліків.
Офтальмологічні захворювання: синдром сухого ока (зокрема синдром Шегрена), гігантський папілярний кон'юнктивіт.
Слабка гігієна повік або використання забруднених косметичних засобів.
Тривале використання контактних лінз.
Ретельне регулярне очищення шкіри повік та вій допоможуть тримати симптоми блефариту під контролем.
Правила гігієни для пацієнтів із блефаритом:
Ретельно мийте руки перед доторком до повік, щоб запобігти потраплянню інфекцій.
Часто змінюйте наволочки та рушники для обличчя, щоб знизити ризик повторної інфекції.
Використовуйте теплі компреси на закриті повіки протягом 5-10 хвилин. Це допомагає розчинити секрет із сальних залоз.
Після компресу очистіть повіки від лусочок за допомогою ватного диска, змоченого у спеціальному розчині для очищення повік, або спеціальних офтальмологінчих гігієнічних серветок.
Пацієнтам із розвиненою глаукомою слід уникати сильного тиску на повіки, оскільки це може підвищити внутрішньоочний тиск.
Клінічні прояви блефариту:
- подразнення очей
- дискомфорт
- біль
- свербіння
- відчуття стороннього тіла
- сльозотеча
- світлобоязнь
- нечіткість зору
- погіршення симптомів після сну.
Діагностика блефариту
анамнез: хронічне або повторне почервоніння та набряк країв повік із характерними для блефариту симптомами
біомікроскопія: лускаті або маслянисті відкладання на краях повік і віях
оцінка функції мейбомієвих залоз: шляхом легкого натискання на повіки для візуалізації секреції ліпідів із залоз
цитологія вій: для мікроскопічного дослідження на наявність кліщів Demodex, які можуть спричинити запалення
мікробіологічні посіви: при підозрі на бактеріальну або грибкову інфекцію проводять зішкріб або мазок для виявлення інфекційних агентів
тест на синдром сухого ока: оскільки блефарит часто супроводжується синдромом сухого ока, можуть бути проведені додаткові тести, такі як проба Ширмера або оцінка стабільності сльозової плівки.
Пацієнтам, у яких не вдалося вилікувати хронічний блефарит, слід призначити біопсію повік, щоб виключити карциному, особливо у випадках втрати вій.
Лікування блефариту
Ускладнення
Халязіон, кон'юнктивіт, кератит, ектропіон, ентропіон, трихіаз, мадароз, пресептальний або орбітальний целюліт.
[1] Мейбомієві залози - це сальні залози, розташовані в товщі повік, що виробляють ліпідний секрет для підтримки стабільності сльозної плівки.
