Патологічні процеси в печінці, що пошкоджують гепатоцити чи жовчні канальці, можуть спричиняти холестаз — порушення нормального відтоку жовчі. Причини можуть бути різні: приймання певних ліків, інфекції, генетичні відхилення, аутоімунні реакції чи метаболічні порушення¹.

Гепатопротектори іноді можуть спричиняти алергічні реакції, дискомфорт у епігастрії чи диспепсію¹. Які ж є альтернативи? У цій статті ми розглянемо інші підходи до лікування холестазу.

Переваги рослинних гепатопротекторів

Рослинні лікарські засоби мають комплексні та багатофакторні фармакологічні ефекти¹. Окрім жовчогінної та гепатопротекторної активності, багато рослин мають антимікробні, протизапальні та антигіпоксичні властивості. Тому їх часто застосовують у комплексному лікуванні захворювань печінки².

Гепатотропні засоби відіграють ключову роль у лікуванні³:

• Хронічного безкам'яного холециститу
• Дискінезії жовчовивідних шляхів (ЖВШ)
• Постхолецистектомічного синдрому
• Неспецифічного реактивного гепатиту

Такі засоби сприяють стабілізації функцій печінки та нормалізації жовчовиділення³.

Огляд ефективності фумарину

Фумарин — алкалоїд рутки лікарської, що має жовчогінну дію, нормалізує секрецію жовчі, знижує тонус сфінктера Одді⁴. Він нормалізує функцію ЖВШ при порушеннях як за гіпер-, так і за гіпокінетичним типом. Фумарин відновлює дренажну функцію ЖВШ, запобігаючи розвитку застою жовчі та утворенню конкрементів, що особливо важливо після холецистектомії². Також він виявляє спазмолітичну та загальнозміцнювальну дію, посилює секрецію шлункових залоз².

Огляд ефективності силімарину

Силімарин — флавоноїд, що міститься в екстракті розторопші плямистої⁴. Він блокує проникнення токсинів у гепатоцити, знижуючи тим самим ризик ушкодження печінки. Оскільки силімарин знижує перекисне окиснення ліпідів, він зменшує запальні процеси та допомагає регулювати рівень кальцію в клітинах^5,6.

Силімарин також активує синтез рибосомальної РНК, що сприяє виробленню білка та прискорює регенерацію тканин печінки. Ці властивості роблять силімарин корисним у лікуванні різних захворювань печінки, включно з хронічним стеатозом та алкогольними ураженнями печінки^5,6.

Основні тези

_{ЖВШ — жовчовивідні шляхи
РНК — рибонуклеїнова кислота}