Симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ) — поширене явище серед чоловіків, особливо літнього віку¹. 

Однак такий простатоцентричний підхід не пояснює збереження СНСШ у значної частини пацієнтів після трансуретральної резекції простати або медикаментозного лікування¹. 

Ігнорування симптомів ГСМ на фоні ДГПЗ може призвести до неадекватної та неповноцінної терапевтичної тактики. Тому, призначаючи лікування СНСШ, важливо враховувати:

• Cимптоми, пов’язані з ДГПЗ
• Cимптоми, зумовлені ГСМ

Адже їх одночасна присутність може потребувати комплексного терапевтичного підходу.

Клінічні прояви та патофізіологічні чинники ГСМ

Обструкція вихідного тракту сечового міхура, зумовлена ДГПЗ, є одним із факторів, які спричиняють розвиток гіперактивності детрузора². Її виявляють приблизно в 52–60% пацієнтів із ДГПЗ².

Надмірне розтягнення сечового міхура через неповне спорожнення спричиняє ішемію. Повторна реперфузія — вивільнення вільних радикалів і цитокінів. Це зумовлює розвиток запалення та ушкодження тканин².

Механізми розвитку ГСМ

Але ГСМ є симптоматичним синдромом і причини його виникнення є багатофакторними². 

• Нейрогенні механізми розвитку ГСМ

Вони включають дві основні патогенетичні ланки²:

Такі порушення можуть виникати через:

• Ураження головного або спинного мозку, зокрема, після інсульту
• При хворобі Паркінсона
• Розсіяному склерозі та травмах ЦНС². 

Ці захворювання часто супроводжуються симптомами ГСМ².

• Міогенний фактор 

Він полягає в тому, що денервація або ішемія сечового міхура можуть змінювати властивості гладенької мускулатури детрузора². Внаслідок цього в ньому виникають спонтанні скорочення через зміну обміну кальцію в клітинах². Такі локальні скорочення поширюються на всю стінку міхура, що призводить до скоординованої міогенної активності і передачі імпульсів про негайне сечовипускання до ЦНС².

• Уротеліальний фактор

Урогенітальні порушення пов’язані з тим, що уротелій є важливим сенсорним органом. Він відчуває та передає теплові, механічні та хімічні подразники за межами пасивного бар'єру². Уротелій відіграє важливу імунологічну роль у патогенезі таких захворювань, як ГСМ².

• Аферентні шуми

Можуть виникати внаслідок розтягнення сечового міхура, дії шкідливих стимулів або хімічних речовин, що вивільняються уротелієм, а також передаватися через моторні чи сенсорні шляхи². Коли ці сигнали досягають певного порогу інтенсивності, організм починає сприймати їх як етапи наповнення міхура, наприклад відчуття термінового позиву до сечовипускання або біль².

На фактори розвитку ГСМ також можуть впливати деякі патологічні стани²:

Лише цілісний аналіз усіх потенційних механізмів розвитку симптомів СНСШ — від обструкції до нейрогенних, уротеліальних і метаболічних порушень — дає змогу вибрати оптимальну тактику для кожного пацієнта.

Доцільність комбінованої терапії при змішаних симптомах СНСШ

У багатьох чоловіків із СНСШ спостерігають змішані симптоми, характерні як для ГСМ, так і для ДГПЗ⁴.

Для решти пацієнтів потрібна додаткова фармакотерапія для посилення контролю симптомів⁴. У таких випадках клінічно доцільним підходом є комбінована терапія⁵.

Це дає змогу уникнути побічних ефектів, пов’язаних із підвищенням дози одного ЛЗ, сприяє зменшенню загального навантаження побічних реакцій і підвищує прихильність пацієнтів до лікування⁶.

Довготривале застосування комбінованої терапії α₁-блокаторами та антимускариновими ЛЗ демонструє  збереження клінічного ефекту впродовж року лікування³. 

У чоловіків із помірними або тяжкими симптомами наповнення і спорожнення комбіноване лікування α₁-блокаторами та антимускариновими ЛЗ забезпечує суттєве покращення симптоматики порівняно з плацебо або монотерапією α₁-блокатором³

Дослідження

Основні тези

_{ГСМ — гіперактивний сечовий міхур}

_{ДГПЗ — доброякісна гіперплазія передміхурової залози}

_{ЛЗ — лікарський засіб}

_{СНСШ — симптоми нижніх сечових шляхів}

_{ЦНС — центральна нервова система}