Топічні глюкокортикостероїди (ТГКС) доволі часто призначають для терапії дерматологічних хвороб, але за останні двадцять років особливо гостро постає питання безпеки їх застосування.

Лікування дерматозів за допомогою деяких* ТГКС другого та третього покоління було ефективним, однак супроводжувалося серйозними місцевими та системними побічними ефектами¹. Збільшення кількості звернень пацієнтів¹ із відповідними скаргами під час лікування підтверджує необхідність детального дослідження проблеми безпечної дії ТГКС.

Проведене дослідження Туркевича О.Ю. «Порівняння профілю безпечності деяких топічних глюкокортикостероїдів на основі аналізу та дослідження критеріїв оцінки відносного терапевтичного індексу» було спрямовано на оцінку та порівняння показників ТГКС з метою визначення безпечнішого варіанта¹.

Показники для оцінювання профілю безпеки

Для оцінювання профілю безпеки лікарського засобу було застосовано розрахунок відносного терапевтичного індексу, який базується на порівнянні значень, виражених у балах. Отримані показники були ранжовані на шкалі (від 1 до 3) та розподілені за клінічною значимістю на ранги від 1 до 5¹

Для оцінювання безпеки були включені такі показники, що є важливими факторами при виборі лікарського засобу²:

1. Відносний ризик розвитку атрофії шкіри
2. Вплив на  ГГНС 
3. Алергенний потенціал ТГКС

1. Атрофогенність

Антипроліферативний та катаболічний вплив на сполучну тканину та епідерміс може призвести до розвитку атрофії шкіри. Якщо лікарський засіб застосовується тривалий час, то це проявляється зменшенням товщини шкіри та зміною орієнтації капілярів, що може зумовлювати почервоніння шкіри.

Так, бетаметазону валерат та гідрокортизон-17-бутират можуть спричиняти потоншення на 15-16%, а мометазону фуроат — лише незначне потоншення на 2-3%¹.

2. Ступінь пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (ГГНС)

Тривале застосування топічних глюкокортикостероїдів (ТГКС) навіть середньої або помірної сили може призвести до пригнічення ГГНС. Для пацієнтів це загрожує появою синдрому Кушинга, гіперглікемії, гіпертензії, вторинної аменореї та інших негативних наслідків¹.

Також варто враховувати, що різні форми ТГКС можуть мати різні ступені впливу на організм (наприклад, лосьйони можуть мати менший вплив). 

Екзогенні стероїди пригнічують вивільнення кортикотропін-рилізинг-гормону (КРГ) та адренокортикотропного гормону (АКТГ)³.

Механізм негативного зворотного зв'язку

3. Алергенний потенціал

ТГКС, попри їх потужну імуносупресивну дію, часто можуть спричиняти реакції гіперчутливості сповільненої дії¹, що проявляються у вигляді контактного дерматиту.

Порівняння профілю безпеки ТГКС

Після проведення метааналізу дослідники отримали показники для кожного з вивчених ТГКС, які були визначені як добуток кількості отриманих балів та рангу².

Застосування мометазону фуроату, метилпреднізолону ацепонату та преднікарбату демонструє відносні переваги, які удвічі перевищують можливий ризик. Гідрокортизон, триамцинолону ацетонід, бетаметазону валерат та гідрокортизону-17-бутират мають значно гірше співвідношення.

Основні тези

_{*Триамцинолону ацетонід, флуоцинолон, флуметазону півалат, фторадренолон та інші.
FDA (Food and Drug Administration) — Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США
АД — атопічний дерматит 
ГКС — глюкокортикостероїд 
ГГНС — гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система
ТГКС — топічний глюкокортикостероїд
КРГ — кортикотропін-рилізинг-гормон
АКТГ — адренокортикотропний гормон}