ЦД є найпоширенішою причиною сліпоти та ниркової недостатності. Він також може призвести до серцевих захворювань, інсульту, пошкодження нервів і зменшення кровотоку, що може закінчитись ампутацією².

Ефективне та своєчасне запобігання ускладненням не лише продовжує життя пацієнтів, але й значно зменшує витрати на медичну допомогу. В цій статті розповідаємо, з яких кроків варто почати, щоб забезпечити пацієнтові сприятливий прогноз перебігу захворювання.

Фактори, що можуть призвести до ускладнень ЦД

Стійка гіперглікемія визнана основним чинником розвитку діабетичних ускладнень, проте це не єдина причина². Додатковими факторами є^3,4:

Багато ускладнень посилюються супутніми патологіями, що часто зустрічаються при ЦД, зокрема підвищеним артеріальним тиском і порушеннями ліпідного обміну³.

Належний контроль цих факторів значно знизить ризик розвитку ускладнень ЦД. Варто нагадувати пацієнтам про важливість проходження профілактичних оглядів і поновлення знань про догляд за собою в проміжках між клінічними візитами⁵.

Виявлено, що нові підходи щодо безперервного моніторування рівня глюкози сприяють зниженню рівня глікованого гемоглобіну (HbA_1c). Проте, навіть із урахуванням досягнутих покращень у контролі глікемії, ризик діабетичних ускладнень залишається неприйнятно високим. Це також може бути пов’язано з індивідуальною генетичною схильністю³.

Отже, для того, щоб зменшити поширеність ускладнень ЦД, перш за все потрібні кращі підходи до досягнення глікемічного контролю.

Як вибрати протидіабетичну терапію, щоб запобігти розвитку ускладнень?

Доведено, що своєчасне призначення медикаментозної терапії в пацієнтів із ЦД 2 типу знижує ризик розвитку ускладнень і смерті. А надання детальної інформації про їхній стан сприяє більш усвідомленому лікуванню, зменшує занепокоєння та заохочує дотримуватися рекомендацій. Усе це може покращити результати терапії.

У клінічному протоколі з лікування ЦД 2 типу зазначено про необхідність виконання таких дій для зниження ризику ускладнень⁶:

1. Розробити індивідуальний план медичної допомоги. Він підлягає перегляду щорічно або, в разі потреби, частіше. План коригують відповідно до обставин або побажань пацієнта, а також з урахуванням нових показників
2. Встановити та погодити з пацієнтом цільові значення HbA_1c
3. Для пацієнтів, у яких ЦД 2 типу було діагностовано вперше, забезпечити проходження принаймні одного навчального циклу щодо свого стану та його самоконтролю, можливих ускладнень, тактики поведінки при раптовому погіршенні тощо

Ураховуючи, що ЦД є прогресуючим захворюванням, багатьом пацієнтам потрібно приймати більше одного протидіабетичного лікарського засобу (ЛЗ) для досягнення цільового рівня HbA_1c. При виборі другого ЛЗ потрібно враховувати наявність надмірної ваги або ожиріння, ризик гіпоглікемії⁷.

Тому важливим є застосування пацієнторієнтованого підходу до прийняття рішення про вибір додаткового ЛЗ⁷:

Як базальні інсуліни запобігають ускладненням ЦД?

Ранній контроль рівня глюкози знижує ризик макро- та мікросудинних ускладнень. Інсулінотерапія забезпечує найбільш виражений антигіперглікемічний ефект серед усіх ЛЗ для ЦД. Вона має унікальну здатність індукувати ремісію захворювання, якщо її застосовують для нормалізації глікемії в уперше діагностованих пацієнтів. У разі застосування базального інсуліну як лікування другої лінії він може безпечно та довготривало підтримувати рівень HbA_1c ≤7%. До того ж застосування аналогів базального інсуліну асоціюють зі зниженим ризиком гіпоглікемії та збільшенням маси тіла порівняно з нейтральним протаміновим інсуліном Хагедорна та преміксами⁸.

У дослідженні Cammarota S. та співавторів застосування інсуліну гларгіну в пацієнтів із ЦД асоціювали зі зниженням ризику будь-якого діабетичного ускладнення на 43%. У групі людського інсуліну проміжної/тривалої дії макросудинні події спостерігали приблизно вдвічі частіше, ніж у групі інсуліну гларгіну. Водночас ризик макросудинних ускладнень, пов'язаних із застосуванням інсуліну гларгіну, під час дослідження знизився на 39%. Також було виявлено статистично значуще зниження частоти метаболічних ускладнень, пов'язаних із застосуванням інсуліну гларгіну⁹.

Основні тези

_{GIP — глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид
GLP-1 RA — агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1
HbA1c — глікований гемоглобін
SGLT2 — натрій-глюкозний котранспортер 2
DPP-4i — інгібітор дипептидилпептидази-4
ЛЗ — лікарський засіб
ЦД — цукровий діабет}