Патогенетичне лікування метаболічно асоційованої жирової хвороби печінки
Поширеність метаболічно асоційованої жирової хвороби печінки щорічно збільшується. Дізнайтеся про нові можливості в лікуванні відповідно до механізму розвитку МАЖХП
Патогенетичне лікування метаболічно асоційованої жирової хвороби печінки
Метаболічно асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) є основною причиною захворювань печінки в усьому світі. Її поширеність становить 47 випадків на 1000 населення. При цьому захворювання частіше зустрічається в чоловіків, ніж у жінок (40% проти 26% відповідно)1.
Поширеність МАЖХП щорічно збільшується, що може бути пов’язано зі зростанням світових показників ожиріння та діабету1. З огляду на це пошук ефективних методів лікування МАЖХП залишається актуальним і надалі.
Тож рогляньмо докладніше патогенез захворювання та методи його лікування.
Особливості патогенезу МАЖХП
Для пояснення патогенезу МАЖХП висунено теорію «двох ударів»2.
- «Перший удар» трапляється в разі порушення ліпідного обміну. Внаслідок цього відбувається жирове переродження паренхіматозних клітин печінки2
- «Другий удар» відбувається через окислювальний стрес і мітохондріальну дисфункцію в клітинах печінки. Це спричиняє надмірне відкладання ліпідів, утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів і пошкодження клітин печінки2
Ендотеліальна дисфункція — один із важливих патологічних процесів при МАЖХП. Уважають, що порушення функціонування ендотелію за умови запального процесу є ініціатором атерогенезу3.
В умовах окислювального стресу відбувається викид цитокінів, що мають прозапальну та профібротичну дію. До них належать: фактор некрозу пухлини альфа, трансформувальний фактор росту бета, інтерлейкіни 6 і 8. У гепатоцитах знижується синтез АТФ, змінюється функція макрофагів. Ці процеси супроводжуються підвищенням швидкості загибелі клітин і розвитком фіброзу печінки3.
З огляду на патогенетичні механізми МАЖХП — оксидативний стрес та ендотеліальну дисфункцію — виправдано застосування лікарських засобів із антиоксидантною активністю. До них можна віднести альфа-ліпоєву кислоту та бенфотіамін3.
Ефекти альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну
1. Альфа-ліпоєва кислота
Як фізіологічний метаболіт альфа-ліпоєва кислота регулює обмін речовин, знижує концентрацію глюкози в крові, сприяє зменшенню інсулінорезистентності3.
За характером біохімічного впливу вона є близькою до вітамінів групи В. Альфа-ліпоєва кислота3:
Бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну
Стимулює функцію печінки
Уповільнює жирове переродження печінки
Має антиатерогенні властивості
Антиоксидантний потенціал альфа-ліпоєвої кислоти сприяє ефективнішій репарації молекул ДНК після пошкодження внаслідок окислювального стресу3.
2. Бенфотіамін
Це жиророзчинний похідний тіаміну (вітаміну В1). Широкий терапевтичний потенціал бенфотіаміну дає змогу ефективно його використовувати з метою4:
Регуляції активності вільнорадикальних процесів
Коригування дисфункції ендотелію
Стабілізації клінічного та антиоксидантного ефектів
Бенфотіамін сприяє коригуванню нейронального й судинного дефіциту завдяки процесам, які відбуваються за участю оксиду азоту (NO)4.
Застосування комбінації альфа-ліпоєвої кислоти та тіаміну відіграє важливу коферментну роль в окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти, α-кетокислот. Альфа-ліпоєва кислота окислює пов’язаний із тіаміном «активний альдегід», ацильний залишок, що утворюється при окисному декарбоксилюванні кетокислоти3.
Огляд дослідження щодо використання альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну
Удалося досягти кращих результатів у нормалізації індексу інсулінорезистентності з середнім показником 18,1 у групі 2 порівняно з показником 20 у групі 13
Уміст ендотеліоцитів, що циркулюють у крові, у хворих на МАЖХП на початку лікування був підвищеним. Це свідчить про ендотеліальну дисфункцію в цієї групи пацієнтів. У групі 1 після застосування традиційної терапії показники циркулюючих ендотеліоцитів вірогідно не знижувалися на відміну від групи 2. Лікування з використанням бенфотіаміну та альфа-ліпоєвої кислоти сприяло значному зниженню кількості таких клітин3
Можна зробити висновок, що запропонована комплексна терапія з використанням альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну впливає на дисліпідемію та ферментний обмін у печінці. Таке лікування зменшує інсулінорезистентність, а також компенсує оксидативний стрес та ендотеліальну дисфункцію3
Основні тези
Поширеність МАЖХП щорічно збільшується, що може бути пов’язано зі зростанням світових показників ожиріння та діабету1
З огляду на патогенетичні механізми МАЖХП — оксидативний стрес та ендотеліальну дисфункцію — виправдано застосування лікарських засобів із антиоксидантною активністю. До них можна віднести альфа-ліпоєву кислоту та бенфотіамін3
Застосування комбінації альфа-ліпоєвої кислоти та тіаміну відіграє важливу коферментну роль у окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти, α-кетокислот3
За результатами дослідження, запропонована комплексна терапія з використанням альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну більшою мірою впливає на дисліпідемію та ферментний обмін у печінці. Таке лікування зменшує інсулінорезистентність, а також компенсує оксидативний стрес та ендотеліальну дисфункцію3
Показаний для лікування периферичної (сенсомоторної) діабетичної полінейропатії
Показаний для лікування парестезій при діабетичній полінейропатії
Показаний при порушеннях чутливості при діабетичній полінейропатії
АЛТ — аланінамінотрансфераза
АСТ — аспартатамінотрансфераза
ГГТ — гамма-глутамілтрансфераза
ЛФ — лужна фосфатаза
МАЖХП — метаболічно асоційована жирова хвороба печінки
- Teng M.L., Ng C.H., Huang D.Q. et al. Global incidence and prevalence of nonalcoholic fatty liver disease. Clin Mol Hepatol. 2023; 29:S32-S42. DOI: 10.3350/cmh.2022.0365
- Fu Y., Zhou Y., Shen L. et al. Diagnostic and therapeutic strategies for non-alcoholic fatty liver disease. Front Pharmacol. 2022; 13:973366. DOI: 10.3389/fphar.2022.973366
- Журавльова Л.В, Кривоносова О.П. Вплив поєднаної терапії альфа-ліпоєвою кислотою та бенфотіаміном на перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки. Практикуючий лікар. 2014; 4:42-47.
- Сергієнко В. Бенфотіамін і альфа-ліпоєва кислота в лікуванні діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії (огляд літератури та власних досліджень). Міжнародний ендокринологічний журнал. 2014; 3(59):96-102.
