Метаболічно асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) є основною причиною захворювань печінки в усьому світі. Її поширеність становить 47 випадків на 1000 населення. При цьому захворювання частіше зустрічається в чоловіків, ніж у жінок (40% проти 26% відповідно)¹.

Поширеність МАЖХП щорічно збільшується, що може бути пов’язано зі зростанням світових показників ожиріння та діабету¹. З огляду на це пошук ефективних методів лікування МАЖХП залишається актуальним і надалі.

Тож рогляньмо докладніше патогенез захворювання та методи його лікування.

Особливості патогенезу МАЖХП

Для пояснення патогенезу МАЖХП висунено теорію «двох ударів»².

• «Перший удар» трапляється в разі порушення ліпідного обміну. Внаслідок цього відбувається жирове переродження паренхіматозних клітин печінки²
• «Другий удар» відбувається через окислювальний стрес і мітохондріальну дисфункцію в клітинах печінки. Це спричиняє надмірне відкладання ліпідів, утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів і пошкодження клітин печінки²

Ендотеліальна дисфункція — один із важливих патологічних процесів при МАЖХП. Уважають, що порушення функціонування ендотелію за умови запального процесу є ініціатором атерогенезу³.

В умовах окислювального стресу відбувається викид цитокінів, що мають прозапальну та профібротичну дію. До них належать: фактор некрозу пухлини альфа, трансформувальний фактор росту бета, інтерлейкіни 6 і 8. У гепатоцитах знижується синтез АТФ, змінюється функція макрофагів. Ці процеси супроводжуються підвищенням швидкості загибелі клітин і розвитком фіброзу печінки³.

З огляду на патогенетичні механізми МАЖХП — оксидативний стрес та ендотеліальну дисфункцію — виправдано застосування лікарських засобів із антиоксидантною активністю. До них можна віднести альфа-ліпоєву кислоту та бенфотіамін³.

Ефекти альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну

1. Альфа-ліпоєва кислота

Як фізіологічний метаболіт альфа-ліпоєва кислота регулює обмін речовин, знижує концентрацію глюкози в крові, сприяє зменшенню інсулінорезистентності³.

За характером біохімічного впливу вона є близькою до вітамінів групи В. Альфа-ліпоєва кислота³:

Антиоксидантний потенціал альфа-ліпоєвої кислоти сприяє ефективнішій репарації молекул ДНК після пошкодження внаслідок окислювального стресу³.

2. Бенфотіамін

Це жиророзчинний похідний тіаміну (вітаміну В₁). Широкий терапевтичний потенціал бенфотіаміну дає змогу ефективно його використовувати з метою⁴:

Бенфотіамін сприяє коригуванню нейронального й судинного дефіциту завдяки процесам, які відбуваються за участю оксиду азоту (NO)⁴.

Застосування комбінації альфа-ліпоєвої кислоти та тіаміну відіграє важливу коферментну роль в окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти, α-кетокислот. Альфа-ліпоєва кислота окислює пов’язаний із тіаміном «активний альдегід», ацильний залишок, що утворюється при окисному декарбоксилюванні кетокислоти³.

Огляд дослідження щодо використання альфа-ліпоєвої кислоти та бенфотіаміну

Основні тези

^{АЛТ — аланінамінотрансфераза
АСТ — аспартатамінотрансфераза
ГГТ — гамма-глутамілтрансфераза
ЛФ — лужна фосфатаза
МАЖХП — метаболічно асоційована жирова хвороба печінки}