Польська медицина очима лiкаря з України: з вдячністю i без рожевих окулярiв
Спостереження лікаря-дерматолога з України про особливості, переваги та недоліки медицини в Польщі. Який досвід сусіда може бути корисним для майбутніх змін в українській системі охорони здоров’я?
Польська медицина очима лiкаря з України: з вдячністю i без рожевих окулярiв
Авторка матеріалу
Авторка матеріалу:
- Лікар-дерматолог з України (Київ, Ірпінь).
- З грудня 2024 року — лікар першого контакту у Польщі.
- Нострифікує диплом для постійного права на роботу.
- Має додаткову освіту в галузі адміністративного управління.
- Мама восьмирічного сина
Я живу в Польщі більше 3 років. Працюю в польській медицині вже майже рік. Не пішла працювати одразу, бо розуміла: з дерматолога в терапевти за секунду не перекваліфікуєшся, ще й іншою мовою. Треба було пройти додаткові курси, стажування — щоб почуватися впевненіше.
У цьому тексті я ділюсь особистими спостереженнями — як лікар, пацієнт і просто людина в системі.
Коротко кажучи: в Україні можна полікуватися якісно й швидко, але в більшості випадків — лише за наявності чималих коштів. У Польщі багато послуг доступні безкоштовно (якщо платите податки або маєте статус тимчасового захисту), але часто великі черги.
Найбільша відмінність
Для мене це навіть не заробітна плата, а повага до лікаря. Вона безумовна. Є відчуття меж і дистанції. Польське "Pani Doktor" — воно читається в очах пацієнтів. В Україні повагу доводилося виборювати. Я вела блог у соцмережах, де люди могли зазирнути "за лаштунки" — побачити мене не лише в медицині, а й в буденному житті, щоб зрозуміти чи підходжу я їм за світоглядом, ставленням до вакцинації, гомеопатії тощо. У 98% випадків ці пацієнти приходили вже з довірою, а отже — з більшою повагою. Інші ж, хто приходив не знаючи мене, часто починали з перевірки— "тестували" на першому прийомі. Саме серед таких пацієнтів частіше траплялись скандальні ситуації в клініці.
У Польщі інакше. Лікареві не потрібно вести соцмережі, щоб стати впізнаваним і отримувати вищу заробітну плату за рахунок прийому в приватній клініці. В державній польській лікарні зі старту можна заробляти на базові потреби і не поспішати в приватну медицину.
У більшості випадків пацієнти за замовчуванням приходять із довірою. Бо це лікар. Людина, яка довго і наполегливо вчилась. Якщо пацієнту щось не підійде — він, можливо, піде до іншого. Якщо знайде місце (а це буває непросто). Інша ментальність. Інша система.
Ключове - молодий лікар може просто напрацьовувати досвід, а не хапатися за все і одразу, щоб якось вижити.
Плюси системи
Електронна система охорони здоров’я.
Лікар бачить, чи пацієнт викупив ліки в аптеці, чи отримував цей самий препарат раніше в іншого лікаря, як часто. Це важливо, бо дехто свідомо ходить по однакові рецепти до кількох фахівців. Електронна картка пацієнта об'єднує інформацію про діагнози, рецепти, лікарняні, результати обстежень. Це суттєво спрощує клінічне мислення і зменшує ймовірність дублювання призначень.
Лікарняні — простіше, без зайвої бюрократії. Не потрібно приходити, щоб закрити лікарняний. Є контроль над лікарем, треба вміти чітко обґрунтувати необхідність і тривалість лікарняного. Також і над пацієнтом є контроль. Якщо написано "лежати вдома" — а пацієнта нема під час візиту контролю — можуть бути серйозні наслідки. Всі лікарняні одразу електронно надсилаються до ZUS (Zakład UbezpieczeńSpołecznych). Це державна установа, яка перевіряє правильність оформлення лікарняного листа: чи термін відповідає характеру захворювання, чи не допущено технічних помилок (наприклад, неправильний код роботодавця). Взагалі термін визначає лікар, і навіть у випадку застуди можливо виписати на 2 тижні — за умови аргументованості (наявність хронічних захворювань, тяжкий перебіг, умови праці, що можуть завадити одужанню).
Я не довго працюю, але вже мала ZUS-перевірку: директор підприємства поскаржився до ZUS, що працівник зловживає лікарняними. Перевіряли мене — як давно знаю пацієнта, симптоми і лікування. Окремо опитали самого пацієнта. Також я зробила технічну помилку — двічі виписала лікарняний на одне місце праці, і жодного разу — на друге. Мені зателефонувала працівниця ZUS, пояснила ситуацію і як це виправити.
Мій висновок: співпраця з ZUS загалом конструктивна, головне діяти за законом.
Щодо перевірок пацієнта на лікарняному, їх мають право проводити:
ZUS — особливо, якщо саме він виплачує допомогу по хворобі (з 34-го дня непрацездатності, або з 1-го — у випадку самозайнятих або безробітних осіб)
Роботодавець — якщо у штаті понад 20 працівників і він сам оплачує перші 33 дні лікарняного
ZUS має право здійснювати контроль за місцем перебування, вказаним у лікарняному.
У разі виявлення порушень: – пацієнт може втратити право на виплати (повністю або частково), – може отримати дисциплінарне покарання, – іноді доводиться повертати виплачені кошти.
Більш чіткі робочі межі. Поза графіком ніхто не дзвонить. Усе переноситься на наступний день. Це знижує стрес і захищає від вигорання.
По першості у мене були спроби подзвонити керівнику, яка мала лікарняний в той день, адже, ми робимо спільну роботу, треба швидко вирішити питання, і ми разом маємо бути зацікавлені в якості і правильності дій. Проте, мене зупинили адміни, сказали, що так не можна, це порушення правил, це може почекати наступного робочого дня.
Також була ситуація, яка добре ілюструє польське ставлення до меж робочого часу. Моє чергування починалось о 18:00 і тривало до 08:00 ранку. Це була «nocna i świąteczna opieka zdrowotna» — як терапевт в поліклініці, але у нічні години, вихідні та святкові дні.
Я прибула на місце, але зіштовхнулася з тим, що мій електронний сертифікат лікаря не працював — я не могла підписувати рецепти, лікарняні, взагалі нічого. Без цього повноцінно приймати пацієнтів неможливо. Черга вже під дверима, а я без можливості діяти.
Я зателефонувала інформатику — головному по цьому відділу, але він сказав, що працює лише до 15:00 (дивно, що взагалі відповів, вже була 18:00).
Мені ввічливо нагадали про правила етикету, робочий час.
Це здалося дивним, адже питання було по суті в їхній зоні відповідальності і я не знала як у них ділиться робота.
Дізналася хто черговий інформатик, подзвонила і кажу йому, що під дверима багато пацієнтів, і треба якнайшвидше вирішити проблему. У відповідь почула: «Ні, вибачте, я швидко це не зроблю, можете так людям і сказати — хай чекають».
Мені по моїй українській звичці було щиро незручно казати пацієнтам, що чекати доведеться 2 години. Тож я приймала їх, записувала все на листок, фіксувала номери телефонів і обіцяла, що коли система запрацює — виставлю лікарняні, рецепти й повідомлю. Це був непростий вечір, але водночас дуже показовий: у Польщі більше дотримуються особистих меж. Навіть якщо ви працюєте в одній структурі — у вихідний тебе не чіпають. І це — не лише про медицину. У неділю, наприклад, майже не працюють магазини. Це день для родини, церкви, парків. Люди мають більш чітку культуру відпочинку, і вона пронизує все суспільство.
Для мене це досі трохи незвично. Адже проблема з сертифікатом — це не лише моя проблема, вона зачіпає весь процес допомоги пацієнтам. Але система працює за певними правилами, кожен знає свої обовʼязки і працює лиш в межах цих обовʼязків.
З часом я це зрозуміла і мені навіть сподобалося - в мій вихідний мені ще жодного разу ніхто не подзвонив з роботи.
Страхування відповідальності лікаря — обов’язкове. Його покриває або медичний заклад, або сам лікар, це залежить від договору
Щодо національного страхування для пацієнтів, система покриває багато послуг.
Наприклад, мій пацієнт з України зі статусом тимчасового захисту отримав безкоштовну пересадку нирки. Є знижки на ліки, а також можливість безкоштовно отримати медичні вироби: памперси, пелюшки, глюкометри, протези, спеціальні бюстгальтери тощо.
Існують досить зручні онлайн-інструменти як для лікарів, так і для пацієнтів.
Офіційний сайт “kolejki NFZ” - пацієнт має змогу знайти де приймає вузький спеціаліст, перевірити доступність послуг та орієнтовний час очікування.
Це особливо зручно в ситуаціях, коли пацієнт не має рекомендацій щодо конкретного лікаря і керується суто практичним міркуванням — де швидше можна потрапити на прийом.
Наприклад, я сама возила маму до офтальмолога за 30 км від Кракова, бо там черга становила один тиждень, тоді як у межах міста — 3 місяці.
Якщо пацієнт уже зареєстрований по електронному скеруванню до одного фахівця, він не зможе паралельно записатись до іншого без скасування попереднього запису.
На початку така система здається складною.
Але з часом з’являється розуміння її логіки: вона побудована на спробі упорядкувати доступ до медичних послуг і уникнути дублювання прийомів. З точки зору лікаря — це також перевага.
Система дозволяє робити часткову знижку на препарати або навіть виписувати їх безкоштовно, якщо є покази.
Один із зручних онлайн-ресурсів для мене — сайт Bartosz mówi. Він допомагає швидко перевірити чи не змінилися правила, чи можна виписати препарат безкоштовно, чи можливо цей препарат вже не входить до переліку рефундованих ліків.
Наприклад, для осіб віком 65+, для вагітних, донорів чи для дітей до 18 років є різні знижки.
У випадку, коли критерії не виконуються препарат не підлягає компенсації і має бути оплачений повністю.
Це особливо важливо в контексті очікувань пацієнтів. Люди сплачують значні податки, тому часто приходять із чітким переконанням, що мають право на пільговий препарат. Якщо лікар виписує рецепт із 100% оплатою, пацієнт може вимагати аргументації. І в такому випадку потрібно чітко пояснити, що, наприклад, змінилися умови рефундації або що конкретна ситуація не підпадає під чинні критерії.
Механізм рефундації працює подібно до української програми «Доступні ліки», однак у Польщі він охоплює значно ширший перелік препаратів. Існують різні рівні компенсації: часткова (наприклад, 50% або 30% доплати) або повна, коли препарат видається безкоштовно. З досвідом лікар починає краще орієнтуватися: які саме ліки доступні для певних діагнозів і категорій пацієнтів, де рефундація можлива, а де — ні. Така система вимагає певної гнучкості й обізнаності, але водночас дозволяє зробити доступ до лікування більш соціально справедливим і контрольованим.
КТ і МРТ у державних закладах — доступні.
У критичній ситуації я сама була пацієнткою: швидка реакція, обстеження, госпіталізація — усе було на рівні. І я не заплатила нічого.
На той момент я ще не працювала в Польщі, це стало можливим завдяки статусу тимчасового захисту, який надається українцям у зв’язку з війною. Наявність номера PESEL зі спеціальним маркером (PESEL UKR) практично прирівнює таких пацієнтів до громадян Польщі з повним страховим покриттям.
Відповідно, особа має право на безкоштовне медичне обслуговування у рамках державної системи, включно з обстеженнями та госпіталізацією.
Якби на той момент я вже офіційно працювала, то також мала би право на повне безоплатне медичне забезпечення— через регулярну сплату податків. Усе залежить від умов працевлаштування: є типи трудових договорів (наприклад, umowa o pracę), за якими здійснюються повні соціальні відрахування, і є інші, менш захищені варіанти з мінімальними внесками, людина вирішує чи хоче платити додатково за можливу необхідність лікарняного, чи згодна мати неоплачуваний лікарняний.
Варто також зазначити, що члени сім’ї офіційно працевлаштованої особи можуть бути підключені до її страхового полісу. Наприклад, якщо чоловік працює, сплачує податки, він може вписати жінку та дитину до свого ZUS, і таким чином навіть без статусу тимчасового захисту, не працюючи, вони будуть застраховані.
Мінуси
Черги. Записала маму на УЗД — чекати 6 місяців. Ревматолог: перший візит — випадково знайшла через місяць, зробили обстеження, і далі 3 місяці чекати, щоб обговорити результати, бо раніше немає віконця. Довгий час очікування спеціалізованої допомоги є однією з головних проблем системи.
Пацієнти часто зляться: податки високі, а доступ до медицини буває складний. Іноді це створює емоційне напруження у стосунках між лікарями й пацієнтами. У великій мірі воно знімається відкритою комунікацією та роз’ясненнями щодо порядку надання допомоги.
Мій досвід
Я працюю як лікар першого контакту (POZ — podstawowa opieka zdrowotna). До мене приходять з усім: дерматологія, терапія, просто "бо нема до кого". Навантаження велике, особливо восени й взимку.
При підозрі на рак треба виставити онкологічну карту (karta DiLO) — це своєрідна "зелена стежка" для онкопацієнтів. Вона дозволяє пришвидшити обстеження й початок лікування. Але й це потребує часу й іноді кількох переробок. Карта вимагає заповнення клінічних критеріїв, багато нюансів, або ж у мене поки мало досвіду з цими картами.
Тим не менше, вона справді пришвидшує доступ до онкоспеціалістів та лікування в рамках держ.послуг.
Карту формує зазвичай сімейний лікар за допомогою окремого електронного сервісу.
Створення карти вимагає уважного заповнення — клінічні критерії можуть бути перевірені в ході внутрішнього аудиту. У разі помилок, карту можуть повернути на доопрацювання, і тоді процес затягується.
Є медичний транспорт. Наприклад, пацієнт після операції може безпечно доїхати на контроль і назад — спецавто, не на задньому сидінні автівки родичів. Але — черги. Необхідне окреме направлення від лікаря, і транспорт замовляється заздалегідь.
Зарплата — це теж плюс. Так, життя в Польщі дороге, оренда житла не дешева, але дохід лікаря — суттєво вищий. Залежно від договору, регіону, досвіду. Орієнтовно (POZ, без спеціалізації, близько 170 годин) це від 60 тис. грн нетто.
У спеціалізованих амбулаторіях чи лікарнях оплата може бути ще вищою. Водночас ставки прив’язані до типу робочого договору, що впливає на податкове навантаження й соціальні гарантії.
Висновок
Система не ідеальна. Але точно більш контрольована. Має складнощі, але й багато сильних сторін. Головне — є чітка структура, яка дозволяє працювати системно й відповідально. Є виклики — нестача кадрів, багато пацієнтів, черги, велике навантаження. Але є й можливості: електронізація, підтримка сімейної медицини, фінансування лікування складних випадків, доступ до біологічної терапії за рахунок держави.
Очевидно, що це поєднання інструментів системи та менталітету, але з перевагою саме на користь системи. Якщо в Україні, умовно кажучи, «людський фактор» часто переважає над системністю, то в Польщі ситуація протилежна.
Тут система переважає над людським фактором, і це, без перебільшення, великий плюс.
Є реальний контроль. І кожен лікар це розуміє. Не кожен ризикне піти проти системи, бо є усвідомлення: за це можуть бути цілком реальні наслідки. Перевірки — не формальність, вони регулярні. І це підтверджують колеги з великим досвідом: «Не питай навіть, скільки разів нас перевіряли і скільки штрафів виписали за неправильну рефундацію ліків». Мене, з моїм невеличким досвідом тут, уже також перевіряли. Це стосується і лікарняних, і рецептів — наприклад, знижок на препарати. Якщо лікар помилився, або система оновилася і правила змінилися, а знижка насправді вже не діє — може дійти до необхідності компенсувати (лікар державі компенсує).
Система працює — не лише завдяки страху перед покаранням, а й завдяки продуманим електронним інструментам, які значно спрощують роботу. І саме ця системність змушує лікаря працювати відповідально, у правовому полі. В Україні, на жаль, досі бракує такого рівня автоматизації, прозорості й наслідковості. Має з’явитися реальний контроль, а порушення — тягнути за собою реальні, не символічні наслідки. Не вибірково, не точково, а на рівні системи — коли 99% винних дійсно несуть відповідальність. І тільки тоді можна буде говорити про перехід до іншої моделі— не моделі «все можна», а моделі чітких правил для всіх.
І, звісно, важливим елементом є податкова дисципліна. У Польщі податкове навантаження — високе. Базова ставка соціальних внесків, які включають медичне страхування, складає понад 30% доходу. Люди часто скаржаться, що не бачать, куди йдуть їхні податки, але для мене, різниця очевидна. В Польщі створено дієвий соціальний механізм.
Було б справді цінно перейняти хоча б частину цього досвіду для майбутніх змін в українській системі охорони здоров’я.
