Дізнайтеся як інгібітори SGLT2 допомагають у лікуванні діабету 2 типу, їхні переваги та можливі ризики, зокрема розвиток діабетичного кетоацидозу.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Інгібітори SGLT2 в лікуванні діабету: ризики інноваційної терапії
Інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру 2 (SGLT2), такі як канагліфлозин, дапагліфлозин, ертугліфлозин, емпагліфлозин і бексаґліфлозин, стали важливими препаратами у лікуванні діабету 2 типу.
Вони сприяють виведенню глюкози через сечу, допомагаючи досягати цільових рівнів глікозильованого гемоглобіну.
Також ці препарати знижують артеріальний тиск, сприяють втраті ваги та покращують кардіоваскулярні і ниркові функції, що робить їх незамінними для пацієнтів з супутніми серцево-судинними та нирковими захворюваннями.
Ризик розвитку діабетичного кетоацидозу
Попри численні переваги, застосування інгібіторів SGLT2 пов'язане з потенційним ризиком розвитку діабетичного кетоацидозу. Цей стан характеризується порушенням кислотно-лужного балансу з накопиченням кетонів у крові, що призводить до метаболічного ацидозу.
Вперше випадки кетоацидозу, пов'язані з інгібіторами SGLT2, були зафіксовані більше 10 років тому, і з ростом використання цих препаратів частота цього ускладнення також зросла. Ризик розвитку кетоацидозу найбільший у перші місяці після початку терапії, хоча він може виникнути в будь-який момент під час лікування.
На відміну від традиційного гіперглікемічного кетоацидозу, який супроводжується високим рівнем глюкози в крові, при використанні SGLT2 інгібіторів кетоацидоз може розвиватися при нормальних або помірно підвищених рівнях глюкози.
Симптоми та фактори ризику
Пацієнти з кетоацидозом можуть відчувати низку неспецифічних симптомів, серед яких:
Зневоднення.
Нудота і блювання.
Біль у животі.
Утруднене дихання.
Плутанина або сонливість.
Загальна слабкість.
У деяких випадках може бути лихоманка.
У деяких пацієнтів можуть також виникати непритомність або запаморочення, що можна сплутати з іншими захворюваннями. У випадках еуглікемічного кетоацидозу відсутність гіперглікемії та менш виражена поліурія та полідипсія (через менш виражену осмотичну діурезу) порівняно з традиційним гіперглікемічним кетоацидозом можуть ускладнювати діагностику та ускладнювати постановку діагнозу.
Фактори ризику та тригери діабетичного кетоацидозу:
Блювання
Зневоднення або дефіцит об'єму крові
Гострі інфекції або захворювання будь-якого типу
Госпіталізація через хірургічне втручання або серйозні медичні захворювання
Голодання / недостатнє харчування
У таких випадках необхідно тимчасово припинити прийом інгібіторів SGLT2, щоб зменшити ризик розвитку кетоацидозу.
Діагностика діабетичного кетоацидозу
Діагностика діабетичного кетоацидозу у пацієнтів, що приймають інгібітори SGLT2, вимагає ретельного клінічного обстеження. Важливими етапами діагностики є:
1
Оцінка клінічних симптомів. Пацієнтів з нудотою, блюванням чи загальним нездужанням, які приймають інгібітори SGLT2, необхідно ретельно оцінити на наявність симптомів діабетичного кетоацидозу.
2
Тестування на кетони. Навіть при нормальних або помірно підвищених рівнях глюкози в крові, необхідно провести тестування на кетони в сечі або крові для підтвердження діагнозу.
3
Визначення рівня бікарбонатів та pH крові. Діагностичним критерієм є рівень бікарбонатів менше 15 ммоль/л, pH крові менше 7.3, а також підвищений аніонний проміжок понад 10 ммоль/л, що вказує на наявність ацидозу.
Лікування діабетичного кетоацидозу
Лікування діабетичного кетоацидозу включає наступні етапи:
Припинення прийому інгібіторів SGLT2.
Внутрішньовенне введення рідин для зменшення зневоднення.
Інсулінова терапія для зниження рівня кетонів та, при потребі, нормалізації рівня глюкози в крові.
Корекція електролітів, особливо калію.
Корекція ацидозу у важких випадках за допомогою терапії бікарбонатом.
Мінімізація ризику кетоацидозу
Для зменшення ризику розвитку кетоацидозу у пацієнтів, що приймають інгібітори SGLT2, необхідно враховувати фактори ризику, проводити освітні заходи серед пацієнтів, починати лікування з мінімальної ефективної дози та постійно моніторити стан пацієнта.
Інгібітори SGLT2 є важливими та ефективними засобами для лікування діабету 2 типу, однак вони несуть потенційний ризик розвитку еуглікемічного кетоацидозу.
Лікарі повинні уважно стежити за симптомами, проводити діагностичні тести в разі підозри на ускладнення та оперативно реагувати для запобігання серйозним наслідкам.
Завдяки регулярному моніторингу та належному лікуванню можна мінімізувати ризики та максимально використати переваги цих препаратів.
Джерела
1. Euglycemic diabetic ketoacidosis induced by SGLT2 inhibitors: possible mechanism and contributing factors Wataru Ogawa et al. J Diabetes Investig. 2016 Mar.
2. Diabetic Ketoacidosis in a Patient with Type 2 Diabetes After Initiation of Sodium-Glucose Cotransporter 2 Inhibitor Treatment Heidi Storgaard et al. Basic Clin Pharmacol Toxicol. 2016 Feb.
3. Ketoacidosis and SGLT2 Inhibitors: A Narrative Review Carmela Morace et al. Metabolites. 2024.
4. Euglycemic Ketoacidosis as a Complication of SGLT2 Inhibitor Therapy Biff F Palmer et al. Clin J Am Soc Nephrol. 2021 Aug.
