Субклінічний гіпотиреоз (СГ) є одним із найпоширеніших ендокринних розладів у людей старшого віку¹. Майже 18% пацієнтів віком від 65 років мають біохімічні ознаки СГ, причому цей стан частіше виявляють серед жінок². СГ попри відсутність явних симптомів може мати серйозні наслідки для серцево-судинної, нервової та м'язової систем². Лікування субклінічного гіпотиреозу у старших людей потребує особливої уваги до гормональної терапії та очікуваних результатів терапії³.

Вікові аспекти субклінічного гіпотиреозу

Процес старіння має безпосередній вплив на функцію щитоподібної залози (ЩЗ) — від гіпоталамуса до метаболізму і впливу гормонів ЩЗ на організм¹. Аномалії та дисфункція ЩЗ, що пов’язані зі старінням, є результатом пошкодження тиреоцитів³. Це відбувається внаслідок окислювального стресу через постійний вплив активних форм кисню, які необхідні для вироблення тиреоїдних гормонів³. 

З віком знижується здатність організму поглинати йод і перетворювати його на активні форми, що змінює реакцію ЩЗ на тиреотропний гормон (ТТГ)¹. Також відбуваються зміни біологічної активності ТТГ і метаболізму гормонів ЩЗ¹. Через ці процеси зростає рівень концентрації ТТГ, що є ключовою ознакою СГ¹.

Особливості діагностики СГ у старшому віці

Підвищення рівня ТТГ при СГ може бути помірним — 4,0–10,0 мОд/л або вираженим — >10,0 мОд/л⁴. Також необхідними для діагностики СГ є вимірювання рівня вільного тироксину (вільний Т4) та наявності антитіл до тиреопероксидази (АТПО)⁴. При СГ спостерігають нормальний рівень вільного Т4, а позитивний результат на АТПО свідчить про можливу наявність хронічного аутоімунного тиреоїдиту, який є найпоширенішою причиною СГ⁴.

Перед інтерпретацією збільшеного рівня ТТГ як діагностичного критерію необхідно врахувати фактори, що можуть його підвищувати^5,6:

• Підвищення ТТГ часто є тимчасовим, його рівень може змінюватися впродовж доби приблизно на 30%. У багатьох пацієнтів, які при первинному обстеженні мають підвищений рівень ТТГ, показник згодом нормалізується без лікування. На тимчасове підвищення можуть впливати нічна робота, порушення сну, інтенсивні фізичні навантаження, депресивні розлади, приймання лікарських засобів
• Рівень ТТГ може зростати під час інших захворювань або після одужання. Підвищення ТТГ може бути пов’язано з такими станами, як сепсис, інфаркт міокарда, запальні та злоякісні захворювання, травми, опіки

Для більш точної діагностики рівні ТТГ, вільного T4, АТПО слід повторно виміряти через 2–3 місяці. Бажано це зробити після усунення тимчасових чинників, які впливають на показники ТТГ⁴.

Перед ухваленням рішення щодо лікування СГ важливо оцінити не лише рівень ТТГ, а й наявність клінічних ознак і симптомів: втомлюваності, непереносимості холоду, закрепів, болю у м’язах, випадіння волосся, сухості шкіри, порушень сну¹. Багато з них є неспецифічними і такими, що часто розглядають як природні вікові зміни або прояви супутніх захворювань, а не симптоми СГ³.

Лікування СГ у старшому віці

Однак важливим є індивідуальний підхід до кожного випадку, зокрема коли йдеться про пацієнтів із потенційними кардіоваскулярними факторами ризику¹. Для старших людей особливо важливо оцінити рівень астенії та наявність супутніх захворювань, оскільки це може впливати на вибір лікування¹.

*Лікування за наявності позитивних титрів антитиреоїдних аутоантитіл і симптомів гіпотиреозу і/або супутніх захворювань, які можуть погіршуватися через легку тиреоїдну недостатність, а також з урахуванням бажання пацієнта.

^# У разі прогресуючого підвищення рівня ТТГ у сироватці крові ≥10 мДО/л

Якщо прийнято рішення про медикаментозне лікування, рекомендованим засобом для терапії субклінічного гіпотиреозу є левотироксин⁴. Дозу левотироксину визначають залежно від маси тіла, зазвичай це 1,5 мкг/кг/добу⁴. Пацієнтам із серцевими захворюваннями та старшим людям рекомендовано починати лікування з малої дози — 25 мг або 50 мкг на добу⁴. ЇЇ слід збільшувати на 25 мкг/добу кожні 14–21 день до досягнення необхідного рівня замісної терапії⁴.

Метою лікування для більшості пацієнтів є досягнення стабільного рівня ТТГ у нижній половині референтного діапазону — 0,4–2,5 мОд/л⁴. Для пацієнтів віком 70–75 років прийнятним є більш високий цільовий рівень ТТГ у сироватці, у межах 1–5 мОд/л⁴. Після початку лікування слід контролювати рівень ТТГ через 2–3 місяці, а потім не рідше одного разу на рік⁴.

Лікування левотироксином може не тільки нормалізувати рівні ТТГ і зменшити симптоми СГ, а й поліпшити прояви супутніх захворювань³. Левотироксин покращував рівень гемоглобіну у старших пацієнтів із легкою анемією та гіпотиреозом³. Також він впливав на зниження ризику серцево-судинних подій у пацієнтів віком до 70 років, уповільнення прогресування хронічної хвороби нирок і покращення когнітивних функцій^1,3.

Основні тези

_{ЕТА (European Thyroid Association) — Європейська тиреоїдна асоціація
АТПО — антитіла до тиреопероксидази
СГ — субклінічний гіпотиреоз
ТТГ — тиреотропний гормон
ЩЗ — щитоподібна залоза
T4 — тироксин}