Майже 10% населення може мати субклінічний гіпотиреоз (СГ). Проте він часто залишається непоміченим, оскільки пацієнти не мають виражених симптомів. Діагноз установлюють на основі лабораторних аналізів, і часто він є випадковою знахідкою¹.

Лікування СГ передбачає замісну гормональну терапію, хоча питання про її доцільність і час початку досі залишаються предметом обговорень серед фахівців¹.

Діагностика субклінічного гіпотиреозу

Більшість пацієнтів із СГ або не відчувають симптомів, або вони виражені незначно². Симптоми СГ неспецифічні й можуть включати: сухість шкіри, погіршення пам’яті, уповільнене мислення, м’язову слабкість, втомлюваність, підвищену чутливість до холоду та закрепи².

Основними діагностичними критеріями СГ є: підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) і нормальні рівні тироксину (Т4)². Проте СГ — не просто лабораторний показник. Підвищений ТТГ може бути тимчасовим, що може призвести до поспішних рішень і непотрібного лікування². Тому необхідно правильно оцінити ситуацію і дотримуватись чіткої тактики.

Алгоритм дій для встановлення діагнозу³

Про СГ може свідчити:

Підвищення рівня ТТГ >4,0 мОд/л при нормальному рівні вільного T4².

Є дві категорії СГ залежно від рівня ТТГ у сироватці крові²:

• Помірне підвищення ТТГ — 4,0–10,0 мОд/л
• Значне підвищення ТТГ — >10,0 мОд/л³

Діагноз СГ підтверджують, якщо при повторному обстеженні рівні ТТГ залишаються підвищеними, а рівні вільного Т4 у нормі².

При погіршенні симптомів або появі нових³:

• Повторне тестування на функцію щитоподібної залози, але не раніш ніж через 6 тижнів.

При погіршенні симптомів або появі нових³:

• Повторне тестування на функцію щитоподібної залози, але не раніш ніж через 6 тижнів.

Що не рекомендовано робити:

Лікувальна стратегія субклінічного гіпотиреозу

Якщо прийнято рішення про лікування СГ, основу терапії становить пероральне застосування левотироксину². Добова доза левотироксину для нормалізації рівня ТТГ залежить від маси тіла і становить приблизно 1,5 мкг/кг/добу².

Пацієнтам із серцевими захворюваннями та особам старшого віку слід починати прийом левотироксину з невеликої дози — 25–50 мкг щодня². ЇЇ слід збільшувати на 25 мкг/добу кожні 14–21 день до досягнення необхідної замісної дози².

Рівень ТТГ у сироватці слід перевірити повторно через 2 місяці від початку терапії левотироксином і за необхідності відповідно відкоригувати дозу².

Метою лікування левотироксином є досягнення стабільного рівня ТТГ у нижній половині референтного діапазону 0,4–2,5 мОд/л².

Для пацієнтів віком від 70 років прийнятним є вищий рівень ТТГ у сироватці — 1–5 мОд/л². У пацієнтів із ТТГ <10 мОд/л, які розпочали лікування левотироксином через симптоми СГ, слід оцінити ефект терапії через 3–4 місяці після нормалізації рівня ТТГ².

Основні тези

_{АТПО — антитіла до тиреопероксидази
СГ — субклінічний гіпотиреоз
ТТГ — тиреотропний гормон
Т4 — тироксин
УЗД — ультразвукове дослідження}