У цій статті ми дослідимо методи диференційної діагностики дисфункції сфінктера Одді (ДСО) та синдрому подразненого кишечника (СПК). Зокрема, звернемо увагу на їхні клінічні особливості, Римські критерії та підходи до лікування.

ДСО та СПК у клінічній практиці гастроентеролога

Водночас поширеність СПК значно відрізняється в різних країнах. У 2017 році робоча група Римського фонду проаналізувала відповідні дослідження та дійшла висновку, що частота синдрому варіює від 1,1% у Франції та Ірані до 35,5% у Мексиці. Можливо, в багатьох попередніх дослідженнях не застосовували єдиних діагностичних критеріїв або ж тієї самої методології. Географічні, культурні та популяційні особливості також є причинами різної поширеності захворювання. Отже, визначення глобальної поширеності СПК все ще залишається неточним².

У гастроентерологічній практиці ДСО і СПК можуть проявлятися подібними симптомами, проте їхнє походження та механізми відрізняються. Звідси постає потреба в глибокому розумінні проблеми для правильної діагностики та, отже, лікування.

Ключові етапи діагностики дисфункції сфінктера Одді

Клінічно ДСО виявляється порушенням відтоку жовчі та секрету підшлункової залози³. Симптоми патології згідно з Римськими критеріями IV виглядають так⁴:

Біль локалізований в епігастрії та/або правому верхньому квадранті та має такі ознаки:

Допоміжні критерії

Біль може бути асоційований із:

Рекомендовано провести біохімічні аналізи печінки та підшлункової залози. До обов’язкових лабораторних досліджень відносять³:

За наявності показань рекомендовано провести холецистокініновий провокаційний тест. Обов’язкові види інструментальної діагностики³:

Ключові етапи діагностики синдрому подразненого кишечника

СПК, за відсутності будь-якого іншого захворювання, визначають як наявність болю або дискомфорту в животі зі зміненими звичками випорожнення⁵.

За Римськими критеріями IV⁴ , рецидивуючий біль у животі в середньому принаймні 1 день на тиждень протягом останніх 3 місяців, пов’язаний із двома або більше з таких проявів:

Підтипи синдрому подразненого кишечника⁴:

Типи форм калу

Якщо немає тривожних ознак, таких як втрата ваги, гематохезія та дефіцит заліза, рутинне діагностичне тестування не рекомендовано⁵.

У разі переважання діареї призначити аналіз калу на лейкоцити та наявність Clostridium difficile, Giardia та Cryptosporidium, якщо це доцільно. Також може знадобитися тестування на целіакію та тканинну трансглутаміназу або TTG-IgA⁵.

Фармакологічне лікування ДСО та СПК

Дисфункція сфінктера Одді

Лікування має бути спрямовано на зниження базального тиску та опору клапана. До неінвазивних варіантів відносять застосування блокаторів кальцієвих каналів, трициклічних антидепресантів, гліцерилтринітрату і соматостатину. У дослідженні із застосуванням комбінації ніфедипіну, трициклічних антидепресантів і гліцерилтринітрату продемонстровано, що в 15,3% і 59,3% пацієнтів відбулося повне зникнення або покращення симптомів відповідно¹.

Інвазивним втручанням для лікування патології є ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) зі сфінктеротомією. Показано, що інтрасфінктерні ін’єкції ботулотоксину знижують тонус сфінктера приблизно на 50%. Проте в серії клінічних випадків симптоми в пацієнтів не було усунено¹.

Синдром подразненого кишечника

Лікарські засоби першої лінії згідно з рекомендаціями Британського товариства гастроентерологів⁶:

Лікарські засоби другої лінії⁶:

Основні тези

_{TTG-IgA — тканинна трансглутаміназа
АЛТ — аланінамінотрансфераза
АСТ — аспартатамінотрансфераза
ГГТ — гамма-глутамілтрансфераза
ДСО — дисфункція сфінктера Одді
ЕКГ — електрокардіографія
ЕРХПГ — ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія
ЛФ — лужна фосфатаза
СПК — синдром подразненого кишечника
УЗД — ультразвукова діагностика}