Особливості інкретинової терапії при лікуванні діабету 2 типу
Дізнайтеся про механізм дії інкретинової терапії та її ефективність за результатами порівняльних досліджень
Особливості інкретинової терапії при лікуванні діабету 2 типу
Останнім часом значно змінилися підходи до медикаментозного лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Це відбулося завдяки1:
Істотним досягненням у вивченні патогенезу ЦД 2 типу
Результатам багатоцентрових досліджень
Винайденню ліків із новими механізмами контролю за рівнем глікемії
Одними з таких ліків є інкретиноміметики та інгібітори дипептидилпептидази‑4. Їх було винайдено після встановлення інкретинового ефекту, за якого пероральне вживання глюкози значно ефективніше стимулює синтез інсуліну, якщо порівнювати з її внутрішньовенним введенням. Цей ефект забезпечують інкретинові гормони1:
- Глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1)
- Глюкозозалежний інсулінотропний пептид (ГІП)
У здорових осіб він становить майже 60% постпрандіальної секреції інсуліну2, а у хворих на ЦД 2 типу він суттєво знижений1. Саме тому лікування цією групою лікарських засобів сприяє відновленню чи суттєвому поліпшенню першої фази інсулінової відповіді в цих пацієнтів1.
Рогляньмо детальніше механізм дії інкретинових лікарських засобів (ЛЗ) та їхню ефективність.
Механізм дії інкретинових ЛЗ
Інкретинова терапія представлена двома групами ЛЗ1:
Аналоги ГПП-1 або інкретиноміметики
Інгібітори дипептидилпептидази‑4 (іДПП-4)
У відповідь на прийом їжі К-клітини слизової кишечника виробляють ГПП-1. Він стимулює продукування інсуліну і пригнічує синтез глюкагону. Інкретиноміметики напряму активують рецептори ГПП-11,3.
іДПП-4 своєю чергою сприяють опосередкованій активації ГПП-1. В організмі є фермент ДПП-4, який руйнує інкретини. У пацієнтів із ЦД вироблення ГПП-1 не завжди адекватне і достатнє. Якщо заблокувати ДПП-4, можна збільшити тривалість циркуляції ГПП-1 і забезпечити гіпоглікемічний ефект1,3.
Отже, механізм дії цих ЛЗ полягає у прямій чи опосередкованій активації рецепторів ГПП-11. На зображенні ви можете ознайомитись із їхніми основними властивостями та описом фармакодинаміки1.
Ефективність інкретинових ЛЗ
Серед аналогів ГПП-1 в Україні на сьогодні зареєстровано лише ліраглутид*4
У короткостроковому рандомізованому дослідженні LEAD-3 підтвердили ефективність і фармакотерапевтичну безпеку його застосування в дозах 1,2 мг і 1,8 мг на добу в пацієнтів із ЦД 2 типу. Якщо порівнювати з глімепіридом, застосування ліраглутиду сприяло зниженню загальної смертності, частоти нефатальних уражень нирок, порушень зору та кількості ампутацій. Серед побічних явищ типовим є виникнення нудоти та блювання, які мають дозозалежний характер1.
Ширший вибір ЛЗ серед представників іДПП-4. На сьогодні в Україні зареєстровано*5:
- Вілдагліптин
- Ситагліптин
- Саксагліптин
- Лінагліптин
Вілдагліптин є потужним і селективним іДПП-46. Він має доведену клінічну ефективність і безпеку в широкомасштабній програмі рандомізованих клінічних досліджень. Серед його переваг можна виділити3:
Зниження рівня HbA1c на 1% без збільшення маси тіла на старті монотерапії
Зниження рівня HbA1c на 1,8% на старті терапії в комбінації з метформіном
Зниження рівня HbA1c на 1% без ризику гіпоглікемії та набору маси тіла в пацієнтів літнього віку
Можливість застосування в пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) на будь-якій стадії
Полегшення компенсації ЦД, зниження ризиків гіпоглікемії та дози інсуліну при інтенсифікації терапії інсуліном
Також раннє призначення комбінованої терапії метформіном із вілдагліптином має перевагу перед монотерапією метформіном завдяки тривалому утриманню контролю3.
Порівняймо ефективність вілдагліптину з іншими представниками іДПП-4.
Порівняння ефективності вілдагліптину з іншими іДПП-4
Вілдагліптин vs ситагліптин
Signorovitch J.E. та співавтори провели непряме порівняння рандомізованих досліджень щодо ефективності вілдагліптину і ситагліптину при ЦД 2 типу. Загалом у них взяли участь 644 пацієнти. В результаті вілдагліптин у дозі 50 мг двічі на добу асоціювали зі значно більшим зниженням рівня HbA1c, ніж ситагліптин у дозі 50 мг або 100 мг один раз на добу7.
Sakamoto М. та співавтори провели перехресне пілотне дослідження J-VICTORIA. В ньому порівнювали застосування вілдагліптину 2 рази на добу і ситагліптину 1 раз на добу за допомогою постійного моніторування рівня глюкози. В результаті середній 24-годинний рівень глюкози в крові був значно нижчим у пацієнтів із групи вілдагліптину, ніж у пацієнтів, які приймали ситагліптин (142,1 ± 35,5 проти 153,2 ± 37,0 мг/дл). Також найвищий рівень глюкози в крові після вечері був значно нижчим у групі вілдагліптину (206,1 ± 40,2 проти 223,2 ± 43,5 мг/дл)8.
Kothny W. та співавтори провели рандомізоване клінічне дослідження в 87 центрах Бразилії та США. У ньому порівняли ефективність вілдагліптину та ситагліптину в пацієнтів із ЦД 2 типу і тяжкою нирковою недостатністю. В результаті через 24 тижні скоригована середня зміна HbA1c становила -0,54% (5,9 ммоль/моль) вихідного рівня для вілдагліптину і -0,56% (6,1 ммоль/моль) — для ситагліптину. Рівень глюкози плазми натщесерце знизився на 0,47 ± 0,37 ммоль/л при застосуванні вілдагліптину і збільшився на 0,16 ± 0,43 ммоль/л при застосуванні ситагліптину. Обидва методи лікування добре переносилися9.
Вілдагліптин vs саксагліптин
Xiaoyan C. та співавтори провели 24-тижневе проспективне рандомізоване відкрите активно контрольоване дослідження. У ньому вивчали вплив вілдагліптину і саксагліптину на добові гострі коливання глюкози в пацієнтів із ЦД 2 типу. Порівняння ефективності проводили на фоні комбінованої терапії метформіном і сульфонілсечовиною. За результатами дослідження зміна показника середнього коливання рівня глюкози в крові (MAGE) у групі вілдагліптину була значно більшою, ніж у групі саксагліптину (1,74 ± 0,48 ммоль/л проти 0,87 ± 0,40 ммоль/л). Середня зміна рівня HbA1c від базової лінії до кінцевої точки дослідження в групі вілдагліптину і групі саксагліптину становила 1,22 ± 0,40% і 1,07 ± 0,36% відповідно10. Загальна безпека та переносимість вілдагліптину і саксагліптину були подібними10.
Вілдагліптин vs лінагліптин і ситагліптин
Tang Y.Z. та співавтори провели дослідження, в якому оцінювали ефективність і безпеку вілдагліптину, ситагліптину та лінагліптину. Ці ЛЗ призначали як додаткову терапію в пацієнтів із ЦД 2 типу, в яких спостерігали поганий контроль захворювання при призначенні комбінації інсуліну з метформіном (або акарбозою). В результаті зміни HbA1c від початкового рівня становили -1,33 ± 0,11% (вілдагліптин), -0,84 ± 0,08% (ситагліптин) та -0,81 ± 0,08% (лінагліптин). Вілдагліптин виявився ефективнішим у зниженні потреби в інсуліні та досягненні глікемічного контролю, якщо порівнювати з двома іншими засобами11.
Основні тези
У здорових осіб інкретиновий ефект становить майже 60% постпрандіальної секреції інсуліну2, а у хворих на ЦД 2 типу він суттєво знижений1
Інкретинова терапія представлена двома групами ЛЗ: аналоги ГПП-1, або інкретиноміметики, та іДПП-41
Серед аналогів ГПП-1 в Україні на сьогодні зареєстровано лише ліраглутид*3
Ширший вибір ЛЗ серед представників іДПП-4. На сьогодні в Україні зареєстровано: вілдагліптин, ситагліптин, саксагліптин, вінагліптин*4
Вілдагліптин має доведену клінічну ефективність і безпеку в широкомасштабній програмі рандомізованих клінічних досліджень6
За результатами дослідження Signorovitch J.E. та співавторів застосування вілдагліптину в дозі 50 мг двічі на добу асоціювали зі значно більшим зниженням рівня HbA1c, ніж ситагліптину в дозі 50 мг або 100 мг один раз на добу7
За результатами дослідження Xiaoyan C. та співавторів, зміна показника середнього коливання рівня глюкози в крові (MAGE) у групі вілдагліптину була значно більшою, ніж у групі саксагліптину. Порівняння ефективності проводили на фоні комбінованої терапії метформіном і сульфонілсечовиною10
За результатами дослідження Tang Y.Z. та співавторів, вілдагліптин виявився ефективнішим у зниженні потреби в інсуліні та досягненні глікемічного контролю, якщо порівнювати з ситагліптином і лінагліптином11
*Відповідно до Державного реєстру лікарських засобів станом на 26.11.2024.
MAGE (Mean Amplitude of Glycemic Excursions) — показник середнього коливання рівня глюкози в крові
ГІП — глюкозозалежний інсулінотропний пептид
ГПП-1 — глюкагоноподібний пептид-1
ДПП-4 — дипептидилпептидаза‑4
іДПП-4 — інгібітори дипептидилпептидази‑4
ЛЗ — лікарський засіб
ХХН — хронічна хвороба нирок
ЦД — цукровий діабет
- Чекман І.С. та ін. Комбінована фармакотерапія цукрового діабету 2-го типу. Раціональна фармакотерапія. 2016; 2(39):25–31.
- Łabuzek K. et al. Incretin-based therapies in the treatment of type 2 diabetes — More than meets the eye? European Journal of Internal Medicine. 2013; 24(3):207–212.
- Соколова Л.К. Роль інгібіторів дипептидилпептидази‑4 у комплексній терапії пацієнтів із цукровим діабетом. Здоров’я України. 2023; 3(63):13.
- Державний реєстр лікарських засобів України. Режим доступу: http://www.drlz.com.ua/ibp/ddsite.nsf/all/shlist?opendocument&sklad=%EB%B3%F0%E0%E3%EB%F3%F2%E8%E4 (дата звернення: 26.11.2024).
- Державний реєстр лікарських засобів України. Режим доступу: http://www.drlz.com.ua/ibp/ddsite.nsf/all/shlist?opendocument&sklad=%E3%EB%B3%EF%F2%E8%ED (дата звернення: 26.11.2024).
- Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Айгліп®, таблетки 50 мг. РП №UA/17556/01/01.
- Signorovitch J.E., Wu E.Q., Swallow E. et al. Comparative efficacy of vildagliptin and sitagliptin in Japanese patients with type 2 diabetes mellitus: a matching-adjusted indirect comparison of randomized trials. Clin Drug Investig. 2011; 31(9):665–74. DOI: 10.2165/11592490-000000000-00000
- Sakamoto M., Nishimura R., Irako T. еt al. Comparison of vildagliptin twice daily vs. sitagliptin once daily using continuous glucose monitoring (CGM): crossover pilot study (J-VICTORIA study). Cardiovasc Diabetol. 2012; 11:92. DOI: 10.1186/1475-2840-11-92
- Kothny W., Lukashevich V., Foley J.E. еt al. Comparison of vildagliptin and sitagliptin in patients with type 2 diabetes and severe renal impairment: a randomised clinical trial. Diabetologia. 2015; 58(9):2020–6. DOI: 10.1007/s00125-015-3655-z
- Xiaoyan C., Jing W., Xiaochun H. еt al. Effects of vildagliptin versus saxagliptin on daily acute glucose fluctuations in Chinese patients with T2DM inadequately controlled with a combination of metformin and sulfonylurea. Curr Med Res Opin. 2016; 32(6):1131–6. DOI: 10.1185/03007995.2016.1162773
- Tang Y.Z., Wang G., Jiang Z.H. еt al. Efficacy and safety of vildagliptin, sitagliptin, and linagliptin as add-on therapy in Chinese patients with T2DM inadequately controlled with dual combination of insulin and traditional oral hypoglycemic agent. Diabetol Metab Syndr. 2015; 7:91. DOI: 10.1186/s13098-015-0087-3
