Підвищуємо ефективність терапії СПК: спазмолітики та антидепресанти
Пошук оптимального лікування синдрому подразненого кишечника (СПК) у кожному окремому випадку й сьогодні є викликом з огляду на етіологічну гетерогенність та варіабельність клінічних проявів.
Традиційно лікування СПК зосереджено на симптоматичному полегшенні, а також дієтичній корекції та зміні способу життя1
Однак визнання ролі психосоціальних факторів у патогенезі СПК спонукає до інтеграції додаткових методів у терапевтичні стратегії. У статті аналізуємо потенціал застосування спазмолітиків та антидепресантів у лікуванні СПК з урахуванням різноманітності проявів стану.
Спазмолітики — терапевтична основа при СПК
Спазмолітики як базовий елемент терапії СПК застосовують для усунення спазму та абдомінального болю. Ефективність спазмолітиків, зокрема мебеверину, в терапії пацієнтів із СПК із переважанням закрепів (СПК-З) або діареї (СПК-Д) є підтвердженою1-3
Метааналіз Daniluk J. та співавторів продемонстрував, що застосування мебеверину протягом 3-6 тижнів сприяло усуненню закрепів у 62-79% пацієнтів із СПК-З та полегшенню або зникненню симптомів діареї при СПК-Д
Дослідження також підтвердили зниження дискомфорту в животі, здуття, покращення консистенції випорожнень та зменшення болю під час дефекації, що підтверджує доцільність призначення спазмолітиків у терапії стану2
Антидепресанти як засіб впливу на патогенетичні механізми СПК
Ключова роль у розвитку СПК належить дисфункції двосторонньої взаємодії між кишечником та мозком. СПК, який раніше вважали лише функціональним розладом ШКТ, сьогодні трактують як стан, що базується на складній кишково-мозковій взаємодії.
Психологічні стани, такі як тривога та депресія, є доведеними факторами ризику розвитку СПК, але водночас можуть виступати і його наслідками, створюючи замкнене коло взаємовпливу
Це є однією з передумов застосування антидепресантів для нейромодуляції кишково-мозкової взаємодії в лікуванні СПК4.
У Британських рекомендаціях гастроентерологів щодо лікування СПК підкреслено доцільність застосування антидепресантів в якості терапії другої лінії у таких пацієнтів, вказуючи на необхідність обережного підходу через високий ризик побічних ефектів4:
Трициклічні антидепресанти (ТЦА) дієві для лікування основних симптомів СПК, зокрема абдомінального болю. Рекомендовано починати з мінімальних доз, наприклад 10 мг амітриптиліну щодоби, з подальшим збільшенням щодобової дози до 30-50 мг4
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) також вважають доцільними для лікування симптомів СПК із супутньою тривогою4
Утім у деяких випадках може виникати потреба розглянути інші варіанти, окрім антидепресантів, з огляду на негативну реакцію пацієнтів на побічні ефекти, зокрема небажані гастроентерологічні ефекти. Наприклад, застосування ТЦА не рекомендовано в пацієнтів зі схильністю до закрепів5
Додаткові рішення у лікуванні СПК
Лікарський засіб на основі мелатоніну, такий як агомелатин, можна розглянути, як додаткову опцію у лікування СПК6.
Агомелатин, що відноситься до групи інших антидепресантів, — це аналог мелатоніну, який є сучасним мелатонергічним засобом
Він має довший період напіввиведення та вищу спорідненість із мелатоніновими рецепторами МТ1 та МТ2 порівняно з мелатоніном6,7. До того ж агомелатин має властивості антагоніста серотонінових рецепторів 5-НТ3, що робить його доцільним для пацієнтів із СПК-Д, оскільки він регулює моторику шлунково-кишкового тракту та вісцеральну чутливість6.
Основні тези
Симптоматичне полегшення синдрому подразненого кишечника
Показаний для лікування великих депресивних епізодів у дорослих
Off-label use — використання не за призначенням (Агнесті®)
АД — антидепресант
СІЗЗС — селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну
СПК — синдром подразненого кишечника
СПК-Д — СПК із переважанням діареї
СПК-З — СПК із переважанням закрепів
ТЦА — трициклічний антидепресант
