На сьогодні прийнято концепцію індивідуалізації цукрознижувальної терапії, тобто підбору схеми лікування з урахуванням відомостей про конкретного пацієнта, особливостей перебігу й ризику розвитку діабетичних ускладнень¹.

Пріоритетом у виборі антигіперглікемізувального ЛЗ є^1,2:

Цим вимогам повною мірою відповідають інгібітори дипептидилпептидази-4 (іДПП-4).

Механізм дії іДПП-4

Відомо, що у відповідь на прийом їжі в шлунково-кишковому тракті виробляються інкретини³:

1. Глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1)
2. Глюкозозалежний інсулінотропний пептид (ГІП)

Ці речовини стимулюють вироблення інсуліну та пригнічують синтез глюкагону³.

Одним із обмежень активності інкретинів є короткий період напіввиведення, оскільки вони швидко розщеплюються та інактивуються дипептидилпептидазою-4 (ДПП-4)². У пацієнтів із ЦД вироблення ГПП-1 не завжди адекватне й достатнє. Тому, якщо заблокувати ДПП-4, можна збільшити тривалість циркуляції ГПП-1 та забезпечити гіпоглікемічний ефект³.

Концепція зниженого ефекту інкретинів при ЦД 2 типу стала підґрунтям для впровадження в клінічну практику іДПП-4. Вони незначно збільшують рівень і тривалість дії власних інкретинів завдяки блокуванню ферменту ДПП‑4³.

Основні фармакологічні ефекти іДПП-4

іДПП-4 — це клас цукрознижувальних ЛЗ, який внесено до всіх рекомендацій з терапії хворих на ЦД 2 типу, включно з гайдлайнами Американської діабетичної асоціації (ADA 2023)^3,4.

Основною перевагою іДПП-4 є цукрознижувальна активність без ризиків гіпоглікемії, що стає можливим завдяки інсулінозалежному впливу на активність підшлункової залози³. Дана група ЛЗ може сповільнювати прогресування ЦД 2 типу, маючи протективний вплив на β-клітини підшлункової залози⁵.

Поряд із контролем глікемії іДПП-4 можуть позитивно діяти
на кардіопротективні механізми, зокрема¹:

Варто зазначити, що іДПП-4 мають нейтральний вплив на масу тіла, що дуже важливо для пацієнтів, які потребують інтенсифікації лікування. Це дає змогу уникнути застосування інсуліну, призначаючи іДПП-4 третім цукрознижувальним ЛЗ³.  

іДПП-4 також рекомендують при хронічній хворобі нирок (ХХН) будь-якого ступеня, що є особливо актуальним для пацієнтів літнього віку. На відміну від інших ЛЗ іДПП-4 можна призначати хворим на COVID-19 будь‑якого ступеня тяжкості. Це пояснюється тим, що ДПП‑4 міститься в усіх органах-мішенях для вірусу³.

іДПП‑4 можна застосовувати в комбінації з метформіном і в поєднанні з інсуліном для інтенсифікації лікування. Проте іДПП-4 також застосовують і як монотерапію³.

Дана група ЛЗ має кілька представників, основними з яких є³:

1. Вілдагліптин
2. Ситагліптин
3. Саксагліптин

Однак вони відрізняються один від одного показниками фармакодинаміки та фармакокінетики, а тому мають деякі відмітності в дії.

Особливості застосування вілдагліптину в хворих на ЦД 2 типу

Серед усіх представників іДПП-4 почесне місце посідає вілдагліптин. Він має високу біодоступність — 85%. Ступінь інгібування ДПП-4 досягає понад 90% через 15 хвилин після прийому та зберігається на рівні 70-90% протягом наступних 24 годин².

На старті монотерапії вілдагліптин знижує рівень HbA1c на 1% без ризику гіпоглікемії та збільшення маси тіла³. Встановлено, що вілдагліптин сприятливо діє на модуляцію мікробіоти кишечника. Це пов’язано з тим, що активність ДПП-4 модулює функціональність сполук, які особливо важливі для підтримання гомеостазу².

Вілдагліптин також демонструє клінічно значуще зниження рівня печінкових тригліцеридів протягом 6 місяців терапії⁶. Відмітною особливістю ЛЗ є його фіксована доза та відсутність потреби в її титруванні².

Результати дослідження ефективності монотерапії вілдагліптином у пацієнтів із ЦД 2 типу

Основні тези

_{^*У фізіологічних умовах ГПП-1 упродовж 2 хвилин руйнується ферментом ДПП-4⁸.
ГІП — глюкозозалежний інсулінотропний пептид
ГПП-1 — глюкагоноподібний пептид-1
ДПП-4 — дипептидилпептидаза-4
іДПП-4 — інгібітор дипептидилпептидази-4
ЛЗ — лікарський засіб
ХХН — хронічна хвороба нирок
ЦД — цукровий діабет
ШКТ — шлунково-кишковий тракт}