Наприкінці січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) «надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я». А вже у вересні 2021 року було зафіксовано понад 218 мільйонів випадків захворюваності та понад 4 мільйони смертей по всьому світу¹. Розповідаємо, чому цей вірус мав настільки руйнівні наслідки та як їм запобігти.

Початок і тяжкість коронавірусної хвороби

Коли SARS-CoV-2 проникає в клітини легень, він атакує нижні дихальні шляхи й міцно прикріплюється до рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту. Далі інфекція активує імунні клітини, такі як нейтрофіли та макрофаги, що зі свого боку приводить у дію імунну систему. Зрештою така нерегулярна реакція спричиняє явище, відоме як цитокіновий шторм чи гіперцитокінемія¹. Воно характеризується надмірним утворенням прозапальних цитокінів — С-реактивного білка (СРБ), інтерлейкіну-6 — ІЛ-6, ІЛ-1β, інтерферону-γ, фактора некрозу пухлини та розвитком вираженої системної запальної реакції². Внаслідок цього може розвинутися важка пневмонія з подальшим ураженням різних органів. У лабораторних результатах пацієнта будуть помітні високі показники ферментів печінки, СРБ та лімфоцитопенія¹.

Для клінічного лікування COVID-19 важливо кількісно визначити вірусне навантаження в крові. Цей показник вказує на активну проліферацію вірусу. Його використовують для¹:

Дані демонструють, що вірусне навантаження може бути визначальним фактором тяжкості COVID-19³.

Вірусне навантаження під час коронавірусної хвороби

За досвідом науковців, реакція пацієнта на SARS-CoV-2 залежить від вірусного навантаження та тривалості інфекції. На практиці це перевірили дослідники з Греції.

Maltezou H.C. та співавтори визначили вірусне навантаження верхніх дихальних шляхів у пацієнтів із симптоматичною або безсимптомною інфекцією SARS-CoV-2. Дослідники мали на меті виявлення його зв’язку з віком, супутніми патологіями та тяжкістю захворювання⁴.

Зразки мазків із носо- або ротоглотки пацієнтів перевіряли на наявність вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскриптазою в режимі реального часу (RT-PCR). У дослідженні брали участь 1122 пацієнти, 336 з яких мали супутнє захворювання. Вірусне навантаження в учасників класифікували за такими типами інтенсивності⁴:

• Високе — у 27,5%
• Помірне — у 28,2%
• Низьке — у 44,3%

Порівняно з пацієнтами з помірним або низьким вірусним навантаженням особи з високим вірусним навантаженням мали старший вік, частіше були інтубовані та помирали. До того ж пацієнти з високим вірусним навантаженням довше перебували у відділенні інтенсивної терапії та мали довшу інтубацію⁴.

Пацієнти з хронічними серцево-судинними, неврологічними захворюваннями, імуносупресією, ожирінням і хронічними захворюваннями легень частіше мали високе вірусне навантаження. Воно завжди було пов’язано з більшою вираженістю симптомів COVІD-19⁴.

У спостереженні Liu Y. та співавторів продемонстровано, що середнє вірусне навантаження в пацієнтів із тяжким перебігом COVІD-19 було приблизно в 60 разів вищим, ніж у пацієнтів із легким перебігом. Тож високе вірусне навантаження може бути пов’язано з важкими клінічними наслідками⁵.

Як зменшити вірусне навантаження

У разі раннього клінічного застосування енісаміуму йодиду спостерігали⁷:

У людей літнього віку, які найбільш сприйнятливі до інфікування SARS-CoV-2, енісаміуму йодид виявив максимальну терапевтичну активність⁷.

Основні тези

_{CDC — центри з контролю та профілактики захворювань (США)
RT-PCR — полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією
SARS-CoV-2 — важкий гострий респіраторний синдром коронавірус 2
ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я
ІЛ — інтерлейкін
ЛЗ — лікарський засіб
РНК — рибонуклеїнова кислота
СРБ — С-реактивний білок}